1 грудня цього року Романові Грицику з позивним «Вікінг» був би 31, однак 20 листопада став тим днем, що назавжди залишив його 30-річним.
Роман Грицик — уродженець передмістя Львова, села Лисиничі. Після закінчення дев’ятого класу у Винниківській загальноосвітній школі «Берегиня» навчався в Технічному фаховому коледжі Львівської політехніки.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, з перших днів став на захист України. Роман боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому, Житомирському, Рівненському напрямках, брав участь у Лиманській операції, був під Бахмутом, Соледаром, Святогірським, у Серебрянському лісі та на Сумському напрямку. У 2024 році зазнав поранення. Після лікування повернувся в зону бойових дій.
За час служби пройшов найгарячіші ділянки фронту, виявивши незламність, професіоналізм і справжню любов до України. Неодноразово відзначений державними нагородами: нагрудними знаками «Відмінний прикордонник» і «За мужність в охороні державного кордону», Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом», відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Президента України «Захиснику Вітчизни», медаллю «Ветеран війни».
Як згадує побратим Максим Несміянов, теж прикордонник, Роман Грицик був справжнім українським патріотом: «Упертий, хитрий та “фартовий” — я запам’ятаю його саме таким. Він часто уникав смерті, але…».
Стаття про героя – у Книзі пам’яті львівських політехніків.