Віктор – начальник бойової обслуги самохідної вогневої установки ЗРК «Бук М1». Його установка може виявляти і знищувати об’єкти в небі на відстані до 30 кілометрів. Це грізна і самодостатня бойова одиниця. Може діяти самостійно: перебувати у засідці, стрімко вступати в бій і так само стрімко змінювати позицію.
Він – старший лейтенант, служить у зенітному ракетному полку повітряного командування «Захід», хоча й не планував бути військовим.
– Я – «піджак», – сміється Віктор. – Так називають в армії тих, хто став офіцером після навчання в цивільному навчальному закладі.
Однак його цивільне минуле не заважає успішно нищити ворога в українському небі. У блокнотику Віктора все точно записано – 34 підтверджені знищені цілі.
Віктор каже, що років десять тому і уявити не зміг би, що нищитиме російську техніку в українському небі:
– Я закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «Колісні і гусеничні транспортні засоби, машинобудування». Після навчання на військовій кафедрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного отримав перше офіцерське звання, а у 2016 році прийшов служити в зенітний ракетний полк. Подумав, що це мій обов’язок – захищати свою рідну землю. Зараз я керую обслугою у складі трьох військовослужбовців… Ми вже пройшли багато разом і готові йти до нашої перемоги.
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Віктора нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Він каже, що мужнім його робить родина.
– Сім’я – це те, через що ти завжди хочеш повернутися додому, – розмірковує він. – І це те, що дає тобі сил залишатися в полях, воювати і перемагати. Адже ти розумієш, заради чого і заради кого ти робиш все це.
Повний текст матеріалу – на сайті АрміяInform.