Серед випускників Львівської політехніки чимало цікавих особистостей. Серед тих, хто, здобувши технічну освіту, має ліричну душу, – випускник геодезичного факультету (тепер Інститут геодезії) Віталій Погорицький (мешкає у смт. Козова на Тернопіллі).
– Хоча в Політехніці я й навчався на заочному відділенні, та маю досить багато теплих спогадів про студентські роки. Паралельно зі здобуттям вищої освіти (до того вже завершив навчання у Львівському політехнічному технікумі у смт. Брюховичах) працював інженером-геодезистом, – почав розмову Віталій Погорицький.
Деякий час чоловік трудився за спеціальністю. Та зараз основна робота мого співрозмовника стосується дизайну інтер’єрів, ремонтних робіт. Сім років тому саме пошуки роботи підштовхнули його до улюбленого хобі – мозаїстики. Потрібно було досить швидко навчитися облицьовувати мозаїкою басейни, тож, щоб більше дізнатися про особливості цієї роботи, Віталій шукав спеціалізовану літературу і натрапив на книгу про художню мозаїку Хелен Берд «Мозаїка».
– Для мене це був експеримент, спроба своїх сил. Тоді я вперше виклав картину. Не маю дуже багато робіт, бо завжди бракує часу для творчості. Я – багатодітний батько, тож мушу дбати про сім’ю. Загалом зробив десь півсотні досить різних робіт: картини, ікони, вази, столики, горщики для квітів… Переломним стало Водохреща два роки тому, коли священик освячував наше помешкання і я попросив освятити ікону, яку виклав мозаїкою. Він був дуже здивований цією роботою і запропонував довкола нашої церкви Успіння Пресвятої Богородиці (храм відомий вітражем із зображенням священноієрея, блаженного о. Андрія Бандери – батька Степана Бандери) в аркоподібних нішах кам’яної огорожі зробити зображення відомих церков (зараз ще залишилося викласти картини восьми храмів), а згодом відтворити ікону Пресвятої Богородиці – «Одигрія. Нев’янучий цвіт» (майстер працював над її створенням п’ять місяців і зробив її розміром 110 на 170 см).
Чоловік, викладаючи мозаїкою картини, навіть копіюючи, намагається вносити свою авторську лепту. Віталій багато експериментує з матеріалами – керамічною і скляною мозаїкою, декоративними камінцями, біжутерією. Часто переглядає роботи різних майстрів-мозаїстів, щоб вчитися нових прийомів, надихатися. Чи не найбільше часу йде саме на підбір матеріалів, щоб було цікаве поєднання, відповідна колористика.
Найбільше майстрові подобається створювати образи. Каже, що тоді відчуває особливе натхнення. Зараз має декілька замовлень на ікони для різних церков.
– Якби я мав змогу, то декорував би парки, стіни шкіл, садочків, щоб було красиво, а не так сіро і понуро. Та, на жаль, мені бракує для цього часу та й потрібно було б шукати меценатів, які профінансовули б такі проекти.