19 березня 2025 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка Мовознавча комісія НТШ провела відкрите засідання в змішаному форматі в рамках XXXVI Березневої сесії Наукового товариства імені Шевченка (26 лютого – 29 березня 2025 р.), у якій взяли участь відомі українські лінгвісти – історики мови, діалектологи, лексикографи, граматисти, а також літературознавці, історики та культурологи з різних куточків України. Модерували засідання – голова Мовознавчої комісії Ганна Дидик-Меуш і секретар комісії – Галина Тимошик.
Викладачі катедри доценти Зоряна Куньч, Оксана Литвин, Софія Булик-Вархола, Мирослава Гнатюк та старший викладач Ірина Черевко взяли участь у роботі засідання, долучилися до дискусій та прикінцевого обговорення порушених на засіданні проблем мовного й позамовного характеру. Основною тематикою цьогорічної зустрічі було оприлюднення широкому науковому товариству результатів кількарічних глибинних досліджень унікальних пам’яток української мови, зокрема виголошено доповіді-презентації про Оршанське Євангеліє – українську пам’ятку XIII ст. (Віктор Мойсієнко, Юрій Осінчук та Людмила Гнатенко), про питання збереження церковнослов’янської спадщини в українськомовній площині (Наталія Пуряєва), про українські манускрипти ХVII ст., що досі зберігаються у Франції (Ольга Заневич), про геортоніми як результат словотвірної продуктивности генітива (Ірина Кузьма), про дарчі написи в приватних книгозбірнях (Ольга Кровицька та Ганна Бучко). До дискусії щодо порушеної на засіданні проблематики долучилися добре знані в славістичному середовищі вчені-професори Павло Гриценко (Київ), Лідія Гнатюк (Київ), Йоанна Ґєтка (Варшава), Оксана Зелінська (Умань), Роман Голик (Львів), Роман Міняйло (Харків), а також доц. Мирослава Гнатюк (Львів).
Старший викладач катедри української мови Володимир Дяків узяв участь в засіданні Етнографічної комісії Секції етнографії та фольклористики, яке відбулось 21 березня також у змішаному форматі в Інституті народознавства НАН України. Пленарне засідання Секції етнографії та фольклористики було присвячене ювілеям видатних подій у житті НТШ, а також і діячів НТШ у галузі мистецтвознавства, фольклористики та етнографії, зокрема: 140-річчю заснування жіночого руху та 35-річчю відновлення його в Галичині, 130-річчю створення Музею НТШ, 100-річчю з дня народження дійсного члена НТШ Володимира Овсійчука, 95-річчю з дня народження дійсного члена НТШ Романа Кирчіва, 80-м роковинам члена НТШ Василя Кравченка, ювілею дійсного члена НТШ Оксани Сапеляк. На пленарному засіданні старший викладач катедри української мови Володимир Дяків виступив з науковою доповіддю «Роман Кирчів. Слово про Наставника (до 95-річчя від дня народження)», у якій не лише висвітлив наукові здобутки вченого, а й ділився особистими спогадами про нього як про наставника, вчителя та людину з глибокими моральними й інтелектуальними принципами. Внесок Романа Федоровича Кирчіва в розвиток української гуманітаристики є неоціненним, а його спадщина продовжує впливати на сучасні дослідження. Чи не найвагоміше місце у творчому доробку вченого займають фольклорно-етнографічні дослідження. Його фундаментальні праці стали класичними в українській науці. Роман Кирчів залишив по собі не лише вагому наукову спадщину, а й цілу плеяду учнів і послідовників, для яких його постать залишається еталоном ученого-гуманітарія. Його дослідження фольклору та етнографії не лише поглибили наше розуміння української народної культури, а й заклали методологічні основи для подальших студій. Спадщина великого вченого Романа Кирчіва житиме доти, доки існує інтерес до народної культури, її вивчення та збереження. І кожен, хто бере до рук його книги, хто використовує його методологію, хто продовжує його дослідження, стає частиною тієї
наукової традиції, яку він заклав.
Цьогорічне засідання Мовознавчої комісії НТШ торує нові дослідницькі горизонти, заповнює українські лінгвістичні лакуни минулих століть, удоступнює для загалу важливі мовознавчі здобутки початку ХХІ сторіччя, обнадіює, що завдяки Збройним Силам України, нашим воїнам, ми маємо змогу досліджувати нашу мову і свідчити правдиву інформацію про неї в славістиці.
