У Брюховичах, що біля Львова, з 7 по 10 серпня 2025 року відбувався літній табір трьох віросвітлянських спільнот – «Промінь надії, «Веселий струмочок» і «З Христом в кораблі», покликаний оживити співтурботу й дух злуки з дітьми з особливими потребами, їхніми батьками та друзями.
Під гаслом «Іди на цілий світ говорити й нести любов своїм життям» 50 віросвітлян отаборилися на території Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського, щоб по-новому вдихнути бажання надіятися, розкрити здатність любити й бути любленими, та, по-новому, просвітити свій кордоцентричний простір буття промінчиками віри.
Участь у заході взяв викладач кафедри філософії Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки, член спільноти «Віра і Світло» Андрій Гнатів.
Упродовж перебування серед віросвітлянського руху філософ висвітлював батькам і волонтерам спільноти екзистенціальні теми та розмірковував над «унікальністю» людського обличчя, яке кличе-до-зустрічі та мовчазливо кричить «Не вбивай мене» (Еммануїл Левінас) тиранією байдужості, утопічним конформізмом псевдосамостей, сурогатною селекцією homo perfectus під тиском репродуктивних технологій.
- Як змінити погляд суспільства на людей з фізичними, сенсорними, психічними та розумовими вадами?
- Для чого потрібна революція у свідомості людей, які не розуміють різниці між тривогою та турботою?
Очевидно, цей досвід споглядання, буття-поруч та прийняття Іншого відтворив у пам’яті Андрія Гнатіва діалог психоаналітика Юлії Крістевої з філософом і засновником міжнародних організацій «Човен» та «Віра і Світло» Жаном Ваньє.
Докладніше – у доданому файлі.
