У Національному університеті «Львівська політехніка» провели підсумкову зустріч акції «Львівська політехніка — українцям Польщі: даруємо книги — прокладаємо мости». Мета акції — допомогти українцям, які вимушено виїхали за кордон, втриматися в українському культурному просторі й зберегти зв’язок з Батьківщиною.
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) разом із Наталією Шаховською, ректоркою Львівської політехніки, і Науково-технічною бібліотекою університету організували акцію дарування книги, яка тривала до 15 вересня 2025 року.
Модерування події взяла на себе Оксана Горда — старша наукова співробітниця Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
Першою виступила ректорка Національного університету «Львівська політехніка» Наталія Шаховська:
— Оскільки війна триває вже четвертий рік, усе складніше і складніше підтримувати контакт з українцями, які залишаються за кордоном. Для відбудови України нам важливо, щоб люди пам’ятали про неї й поверталися.
До цієї акції доєдналися 12 інститутів. МІОК і видавництво разом зібрали 715 книжок. Крім того, до акції долучилися 19 закладів вищої освіти України, і разом зібрано 784 книги, тож внесок Львівської політехніки тут левовий. Я вважаю, що це дуже важлива акція, і, скоріше за все, ми намагатимемося поширювати такий досвід і на інші країни.
У Польщі навчаються 47 тисяч студентів з України, а в Німеччині — 12 тисяч. Дуже важливо, щоб ці діти пам’ятали, що вони українці. Пам’ять про Україну може бути тільки з книжки, яку можна потримати в руках і нагадати собі, як було тут, в Україні, щоб справді мати оці «мости».
Наступним за допомогою відеоповідомлення виступив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща Василь Боднар.
— Мільйони українців були змушені покинути свої домівки й опинилися сьогодні за кордоном. Без перебільшення можна сказати, що є реальна загроза для багатьох із них втратити українську ідентичність. Як посол України в Польщі, я часто спілкуюся з різними групами українців. Усіх їх об’єднує один запит: потреба в книгах українською мовою. Всі ми знаємо, що книга дає знання, книга розвиває уяву й допомагає розвивати знання мови. А книга українською мовою дає унікальну можливість триматися України, зберігати зв’язок з Батьківщиною, — зазначив Василь Боднар.
Відтак до слова запросили директорку МІОКу Ірину Ключковську. Ірина Михайлівна наголосила, що потрібно бути активними й поширювати інформацію про такі ініціативи:
— Ми повинні бути волонтерами, ми маємо допомагати армії. Також нам разом з вами треба долучитися до цієї прекрасної акції. Отож «принось книгу від студента!» — поширюйте цю інформацію, бо ми, віддавши цю частинку, станемо стократ багатшими.
У свою чергу директор Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки Андрій Андрухів наголосив, що вони поширюють українське слово там, де воно потрібне, а також зазначив, що, навіть попри бюрократичні складнощі, багато українських закладів вищої освіти долучилися то збору книг для людей, що живуть за кордоном.
Спеціальним гостем події став Богдан Тихолоз — кандидат філологічних наук, франкознавець, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, публіцист, блогер, співавтор науково-просвітницького інтернет-проєкту «Франко: Наживо». Богдан Сергійович провів лекцію, під час якої говорив на тему «Чого ми читаємо?».
— Читання дає нам можливість вийти за межі даності, того, що ми маємо уже зі собою, розширити межі нашого світу в той чи інший спосіб, за межі власного кола знань, того, що ми називаємо ерудицією чи навіть енциклопедичними знаннями, — зауважив Богдан Тихолоз.
Також публіцист наголосив, що читання, писання та мислення потрібні не тільки для розваги чи заповнення дозвілля, а що це загалом дуже корисні речі для життя.
Говорячи про штучний інтелект, спікер зазначив, що це дуже інноваційна, високотехнологічна, авангардна й об’єктивно перспективна сфера, а також додав, що до цієї теми треба ставитися з максимальною серйозністю:
— Якщо ми не навчимось адекватно й ефективно використовувати штучний інтелект, то рано чи пізно він навчиться адекватно й ефективно використовувати нас.
Наостанок Богдан Тихолоз озвучив свої думки щодо того, що буде з читанням далі:
— Я впевнений: якщо ми всі перестанемо читати, то кінець наш швидко. Кого читатимуть через сто років? Всіх, хто буде вартий читання. Як саме читатимуть? Раніше люди уявляли електронні книги геть по-іншому. Зараз ми маємо дещо інше, але паперові книжки так само збереглися і, ба більше, не втрачають своєї популярності. Читатимуть те, що ми напишемо, про ту історію, яку ми створимо — ми з вами, наше покоління, наступне покоління. Це стане важливою частиною нашого спільного досвіду.
