Українська молодь підкорює творчі вершини. Цього разу студентки третього курсу кафедри дизайну та основ архітектури Анна Новохацька й Дарія Дмитрійчук здобули перемогу в престижному Міжнародному конкурсі молодих дизайнерів «Печерські каштани». Як дівчатам вдалося досягти такого успіху і що їх надихнуло на створення своєї роботи — читайте в нашому інтерв’ю з Анною Новохацькою.
— Найперше розкажіть, як ви стали студенткою Політехніки і чому обрали саме творчу спеціальність?
— Із самого дитинства я любила малювати, але батьки казали, що художник — це не професія. Тому я вирішила, що вступити на дизайнера середовища буде чудовим рішенням — щоб і малювати, і створювати простір навколо. Спочатку батьки скептично ставилися до мого вибору. Проте коли побачили, як мені це подобається, змінили думку, вирішивши, що найкраще буде, щоб я робила те, що дає мені задоволення. А Політехніку для здобуття цієї професії мені порекомендував мій викладач з художньої школи Олег Татарін.
— Які у вас враження від навчання на кафедрі дизайну та основ архітектури?
— Мені подобається те, що я роблю, дізнаюся та вчу, але буває непросто, тому що завдань і предметів багато, та й не завжди вдається раціонально розподілити час. Однак процес захопливий, хочеться виконати все якнайкраще.
— Як навчання в університеті впливає на вашу творчість і формування як майбутнього фахівця? Чи є викладачі, які особливо вас надихають?
— Навчання в університеті посилило моє бажання експериментувати, працювати у творчій сфері. Серед викладачів мене надихає Віолетта Радомська — вона завжди має безліч ідей для втілення і сміливо прямує назустріч новому, а також Адріана Громнюк, яка захоплює своїми роботами, зокрема пастеллю, та вирізняється яскравими й стильними образами.
— Як ви дізналися про Міжнародний конкурс молодих дизайнерів «Печерські каштани» і що спонукало взяти в ньому участь?
— Інформацію про нього нам надіслала наша викладачка рисунку та живопису Віолетта Радомська. Ми вагалися, чи брати участь, але дух авантюризму взяв гору.
— Ваша конкурсна робота «ГовориТи» здобула перше місце в номінації «Макети малюнків для тканин». Чи можете докладніше розповісти про цю роботу? Яка її ідея, концепція?
— Спершу ми не зовсім уявляли, що це має бути, але потім влаштували мозковий штурм: просто по черзі казали перше, що спаде на думку, і натрапили на ідею з крилатими висловами. В нас так багато гарних висловів — це окраса української мови. Можливо, людям було б легше їх запам’ятовувати й надалі використовувати, дивлячись на якийсь патерн. Ідея полягає в тому, що фольклор не можна забувати, його потрібно осучаснювати.
— Які емоції ви відчули, коли дізналися про свою перемогу? Чи очікували такого результату?
— Це була несподіванка, ми не мали багато очікувань. Зробили те, що подобалося. Наш мініфільм узагалі виник експромтом — коли ми йшли з прогулянки під дощем. Це був захопливий процес, нам обом було дуже цікаво працювати над ним. Ми пишаємося цією роботою, адже ніколи раніше не пробували себе в такому, проте навіть думки не було, що переможемо.
— Чим ви цікавитеся крім навчання?
— Насправді багато чим, але особливо люблю музику. Іноді, коли маю час, навіть пишу власну музику — вона дуже допомагає мені в навчанні: це і відрада, і додаткове натхнення. Музика є опорою для мого малювання/проєктування і навпаки — все переплітається й допомагає знаходити паралелі. Ніколи не думала, що колись знадобляться знання та навички з музичної школи, бо після її закінчення була впевнена, що більше ніколи не повернуся до музики. А тепер розумію: музика — це терапія.
— Які плануєте подальші кроки в навчанні та професійному розвитку у сфері дизайну?
— Сподіваюся стати дизайнером. Багато не планую — все буде поступово.
