Стоїмо напередодні величного християнського свята Воскресіння Христового, яке принесло в цей світ ідеали добра, милосердя, любові, духового визволення, втіленого у слова «Смертю смерть подолав!». Тому за нашою предковічною традицією вітаємо один одного словами «Христос Воскрес!», які вільно і щиро звучатимуть і в рідній Політехніці.
Великдень особливо спонукає до роздумів про Хресну дорогу, Голгофу і величне Воскресіння Сина Божого. Пригадаймо: ще тільки заносилося на новітню українську державність, а на Великдень уже могутньо звучало: «Христос воскрес – воскресне Україна!». Хто пережив бездержавність і фактичну заборону будь-яких проявів національного духу, той особливо чітко може порівняти, як важко було відроджувати нашу духовість.
1972 рік. За розпорядженням парткому всі політехніки від прибиральниці до професора мусили вийти на «воскреснік» і садити дерева саме на Вербну неділю. Лопати, саджанці, заболочене взуття… І пригнічений настрій приреченості.
Повертаючись із цього партійного заходу, на вулиці Коперника поблизу кінотеатру зустріла Ігоря Калинця, тоді вже знаного поета-модерніста. Зосереджений (Ірина вже була за ґратами, «збільшовичена ера» розпочала чергову розправу з українськими патріотами), він урочисто ніс вербну лозу як символ непокори і національної традиції: «Не я б’ю – лоза б’є, віднині за тиждень – Великдень!».
Воістину, нація, яка творить героїв, – нездоланна!
Християнське святкування, як і благо називатися вільним народом, освячене боротьбою, жертвами мужніх синів і дочок нації.
І сьогодні, вже п’ятий рік, на східних рубежах країни йде розв’язана підступним московським окупантом війна. Стоять українці – боронять державу. Як вони там святкуватимуть?
Тому найпершим є побажання миру Україні, спокою кожній родині і кожному з нас. А ще, дорогі політехніки, ми всі маємо працювати на зміцнення держави відповідально, політично виважено. Маємо благословенний мир наближати, щоб, як великий геній Іван Франко, урочисто промовити слова, майстерно передані в уривку «Великдень 1848»:
«Великдень! Боже мій великий! Ще як світ світом, не було для нас Великодня такого!»
Христина Бурштинська,
голова Ради Товариства «Просвіта»
Львівської політехніки,
професор