Багатолюдна, емоційна й надзвичайно тепла зустріч відбулася 7 травня 2017 року в приміщенні Львівського музею історії релігії із відомою українською поетесою, громадською діячкою, професоркою Вірою Вовк. Ініціатором заходу став Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою на чолі з Іриною Ключковською.
Віра Вовк презентувала на своїй Батьківщині збірку «Три поеми», до якої увійшли твори «Земля іскриста», «Гріх святости», «Ластів’яче перо». Це видання авторка присвятила своїм найближчим подругам-посестрам – українській художниці зі Швейцарії Зої Лісовській та, музикантці з Бразилії Терезії де Олівейрі.
– Дякую за можливість ще раз побути в моїй Україні, доторкнутися її, побачити незабутні мені місця і лиця, обійняти дорогих мені людей. Я вдячна за цей дар і за любов. Саме така глибока любов віддає молоде життя за свій край. Вона живить надією та оптимізмом мої покоління. Жиймо в любові, щоб усі наші думки і бажання світили і сяяли, тоді Україна воскресне! Я відчуваю себе щасливою, коли мені народжується добра книжка чи добра поезія. Це містичне спілкування з красою. Я хочу ділитися цим своїм щастям. Поетові найважливіше – творити. І він радіє, коли його творчість торкається душі, – такими думками поділилася поважна гостя.
Український письменник та перекладач із Польщі, професор університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні Тадей Карабович не зміг приїхати та написав зворушливий лист-привітання. В ньому він, зокрема, наголосив, що літературний феномен Віри Вовк у тому, що поетеса плекає в творчому дискурсі авторську картину світу, базуючи її на багатокультурності. Цей багатогранний та складний концепт бачимо як творчий процес. Її твори – це скарб серця. А філософія творчості єднається навколо української ідеї.
На зустрічі звучали твори Віри Вовк. Добірку поезії продекламували учасники Народного театру-студії «Хочу» Народного дому «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка», яку доповнили музичні твори у виконанні струнного квартету Університету (керівник Роман Кресленко).
Спеціально до приїзду письменниці в Україну польський письменник Анджей Ходацький, який написав книгу «Доктор Селянський» про батька поетеси, виготовив і передав до Львова гебаневий реліквіар із землею з могили доктора Остапа Селянського та трьохсот тисяч невинних жертв, що загинули під час бомбардування Дрездена в ніч на 13 лютого 1945 року. Доктор Селянський, рятуючи під час нальоту життя людини на операційному столі, відмовився спуститися в бомбосховище і загинув, як герой. Згодом реліквіар встановлять у Соборі Святого Юра, з яким тісно переплітається доля родини Віри Вовк.
У переддень зустрічі Вірі Вовк вручили почесне звання Doctor Honoris Сausa Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Про десятилітню дружбу та тісну співпрацю з Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою пані Віри розповіла директор Ірина Ключковська, наголосивши, що не один народ хотів би мати поетку такої глибини. В цій поезії закодоване життя Віри Вовк, базоване на християнських цінностях. Вона пише: «Моя душа стане дзвоном старої бойківської дзвіниці, щоб голосити за мертвими і будити живих». І справді, вона ціле своє життя будила мільйони українців, розсіяних по світах. Життєвим кредо нашої почесної гості є зберігати рідну культуру, рідне слово. Ці принципи мають стати фундаментальними для всіх нас.
Глибокий аналіз творчості Віри Вовк зробив відомий український поет-шістдесятник, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ігор Калинець. Він наголосив і на значущості цієї зустрічі і для українців, і для поетеси:
– Нині ще одне повернення Віри Вовк на Батьківщину. Вона в своїх спогадах пише: найцінніше, що я забрала з України – її пахощі і прянощі. Вони цупко всоталися в пам’яті. Це був ніколи не втрачений запах євшан-зілля, віри й правіри, історії і звичаї, калейдоскоп рідних облич. І це щось непояснимо сильніше, бо і вона знову тут.
Радістю від можливості спілкування поділилася й поетеса і видавець Мар’яна Савка та співак, учасник гурту «Пікардійська терція» Ярослав Нудик.
– Велике щастя і радість бачити вас. У нашому житті є велика любов і велике щастя бути поруч із вами. Своїм життям, своєю долею ви зшиваєте розірвані клапті нашої ідентичності. Це надзвичайно важлива місія. Я щаслива, що ми хоч трошечки до цього дотичні, – зазначила Мар’яна Савка.
Фото Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»
