Упродовж тижня з 20 до 25 жовтня старший викладач катедри української мови Ірина Шмілик організувала для студентів спеціальности «Журналістика» ІППО візит гостьового лектора. На запрошення катедри радо відгукнулася Катерина Кобченко – кандидат історичних наук, науковий співробітник Мюнстерського університету в Німеччині, стипендіатка Фонду імені Конрада Аденауера. Історикиня прочитала для майбутніх журналістів дуже цікаві і водночас актуальні теми, зокрема «Російсько-українська війна з гендерної перспективи на основі медійних джерел», «Від «війни пам’ятників» до битви спогадів: минуле як політично-мовознавчий аргумент», «Євромайдан як акт цивілізаційного вибору українства», «Українство в інтелектуальній історії Європи». Найкращою й актуальною, на думку студентів-журналістів, була тема «Українські жінки і війна: виклики, досвіди і долі». Тема, яку лекторка розкрила дуже глибоко і показала вагому роль жінки під час війни, а саме: жінку-воїна, жінку-психологиню, жінку-парамедикиню, жінку-захисницю, жінку-емігрантку, жінку-опору для чоловіка-воїна, жінку-маму, жінку-волонтерку. Лекції пані Катерини дозволили слухачам поринути в роздуми жіночої долі і минулого нашої історії, і трагічного сьогодення. Студенти групи ЖР-21, 22, 23 залюбки поділилися своїми враженнями.
«Лекції Катерини Кобченко вразили мене своєю глибиною та масштабністю. Вони дали змогу подивитися на роль жінки у війні крізь історичну, соціальну й медійну призму. Особливо цінним було усвідомлення того, що жінки відіграють ключову роль у різні періоди боротьби за незалежність України – від січових стрільчинь Ганни Дмитерко, Софії Галечко й Ольги Басараб до сучасних військовослужбовиць, снайперок, штурмовичок і командирок підрозділів. На мою думку, для нас, як майбутніх журналісток, було важливо побачити, як саме медіа формують образ української жінки у воєнний час. Через приклади героїнь оборони, жінок на тиловій праці, а також крізь символічні зображення, як-от «Київська Мадонна» – ми змогли глибше відчути, як медіа допомагають суспільству усвідомити справжню ціну жіночої мужності. Не менш важливо для мене, що лекції порушили тему сексуального насильства як зброї окупантів, показавши ще один вимір війни, який потребує журналістської обережності, емпатії та відповідальності. Статистика і свідчення нагадали, що за кожною цифрою стоїть людська історія, біль і сила духу. Загалом, лекції для мене стали важливим досвідом осмислення не лише історичної ролі жінок, а й того, як журналістика може впливати на сприйняття героїзму, травми та відновлення. Лекторка показала нам, що сучасна журналістка має не просто передавати факти, а бути голосом тих, хто цей біль і боротьбу прожив» (Соровецька Вікторія, ЖР-21).
«Мене вразило, наскільки багатогранною може бути роль жінки у воєнний час: від служби на передовій до волонтерства, журналістики, медичної допомоги чи навіть збереження тилу. Лекторка не просто наводила факти, а й показала людський вимір війни – біль, стійкість і гідність українських жінок. П. Катерина підкреслила, що жінки не лише страждають від війни, а й активно наближають перемогу, доводячи, що сила не має статі. Після лекції я замислилася над тим, як важливо пам’ятати і розповідати про цих жінок, особливо мені як майбутній журналістці. Такі зустрічі надихають та допомагають усвідомити, що навіть у найтемніші часи людяність і мужність залишаються незламними» (Шкатула Марія, ЖР-21).
«Ця зустріч дала нам поштовх для нових напрацювань» (Хлібкевич Марта, ЖР-21).
«Ми пережили не просто зустріч, а справжню подію-сповідь, що торкнулася героїчних сторінок сучасності. На платформі Zoom відбулася лекція, яка стала інтелектуальним мостом між німецькою наукою та українським серцем. Лекції було розкрито з надзвичайною теплотою, науковою ґрунтовністю та особистою емпатією. Пані Катерина блискуче проаналізувала багатогранну, часто невидиму, але вирішальну роль українських жінок у цій війні. Особливо зворушливо було чути про досвіди, які демонструють феноменальну стійкість, здатність до самоорганізації та збереження людяності попри травматичні обставини. Лекторка не лише висвітлила трагедії та виклики, але й підкреслила народження нової історичної суб’єктності української жінки. Її доповідь стала важливим свідченням того, що жіночий досвід є невід’ємною частиною нашої національної історії та перемоги» (Міщук Божена, ЖР-21).
«Дуже цікаво було дізнатися про українських жінок у Другій світовій війні. Пілотка Марія Доліна та штурманка Галина Джуньковська доводять, що жінки керували літаками, виконували небезпечні бойові вильоти й ризикували життям задля перемоги над ворогом. Їхні приклади руйнують стереотип, що війна – справа тільки чоловіків. Велику частину лекції було присвячено сучасній російсько-українській війні. Особливо вразила історія Яни, операторки дронів, яка, незважаючи на поранення, зберегла віру в перемогу. Її слова «Бойовий дух не втрачено! Все буде Україна!» стали справжнім символом незламності наших захисниць. Лекція допомогла глибше усвідомити, що українські жінки – це не лише берегині дому, а й воїни, медики, волонтерки, журналістки, психологині, які роблять неоціненний внесок у спільну боротьбу. Вони рятують життя, підтримують армію, ведуть інформаційний фронт і часто жертвують власним спокоєм заради майбутнього України. Такі зустрічі допомагають осмислити війну не лише як трагедію, а й як історію людської гідності, де українські жінки відіграють важливу роль» (Уральська Анастасія, ЖР-21).
«Лекції Катерини Кобченко справили на мене сильне враження. Тема жіночого досвіду у воєнний час є надзвичайно актуальною, і лекторка змогла подати її глибоко та водночас просто. Під час виступу йшлося про те, як війна змінила життя українських жінок – їхні ролі, обов’язки, світогляд і навіть уявлення про самих себе. Мене дуже зацікавило, коли йшлося про участь жінок не лише у волонтерстві, а й у військових структурах. Було відчутно, що для Катерини Кобченко ця тема не просто наукова, а й особисто важлива. Вона змусила замислитись над тим, наскільки часто ми недооцінюємо жіночий внесок у спільну боротьбу і як багато жінки роблять для перемоги, залишаючись при цьому непомітними. Після лекції у мене залишилось відчуття гордості за українських жінок, які навіть у найважчі часи залишаються сильними, відповідальними й здатними підтримати інших. Ця зустріч нагадала, що війна – це не лише про фронт, а й про внутрішню силу, турботу і людяність, яку сьогодні втілюють українські жінки» (Демченко Дарина, ЖР-21).
«Мені сподобалося, що лекторка поєднала науковий підхід із живими історіями реальних жінок, які переживають війну. Це зробило тему близькою й зрозумілою. Особливо цікаво було почути про різні ролі, які українські жінки беруть на себе сьогодні – від волонтерства й військової служби до збереження культурної пам’яті та підтримки своїх родин. Катерина Кобченко глибоко розкрила, як війна змінила сприйняття жіночої сили та відповідальності в суспільстві. Я залюбки слухала лекції п. Катерини, після яких залишилося багато думок для роздумів» (Грицюк Дарина, ЖР-23).
«Тема жінок у війні стає відомою не лише у внутрішньо-українському дискурсі, але й за кордоном. Найбільше мене вразила розповідь про фільм «Куба-Аляска», у якому показано реалії війни через історії жінок, які добровільно пішли служити, працюють парамедикинями та рятують життя на передовій. Також запам’яталась історія Мар’яни Мамонової – медикині, яка під час вагітності перебувала в полоні. Вона зазнала психологічного тиску, погроз і нестачі харчування, але після звільнення народила дитину. Окремо запам’яталася історія 4-річної Олександри Паскаль, яка постраждала від ракетного удару: дівчинка втратила ногу, але попри це продовжує займатись гімнастикою. Лекція зацікавила мене, адже була змістовною й показала важливу роль жінок у сучасній війні» (Когут Яна, ЖР-23).
«Хочу висловити щиру подяку гостьовій лекторці за змістовну та емоційну лекцію. Тема жінок під час війни є надзвичайно важливою, і завдяки розповіді п. Катерини ми змогли глибше зрозуміти, через що проходять жінки сьогодні – як ті, що залишилися в Україні, так і ті, хто був змушений виїхати за кордон. Було показано не лише біль і втрати, а й силу, мужність і неймовірну здатність українських жінок підтримувати інших, волонтерити, працювати й зберігати віру в перемогу. Особливо вразили реальні історії та приклади, які зробили лекцію живою і щирою» (Павлів Діана, ЖР-23).
«Доповідь вирізнялася високою змістовністю та надзвичайною актуальністю. Лекторка представила ґрунтовний аналіз участі жінок у волонтерському русі, Збройних силах та громадському житті, а також розкрила їхні щоденні виклики. Поєднання наукової об’єктивності та глибоко людяного підходу зробило матеріал особливо проникливим. Окрему увагу було приділено історичному контексту, ролі жінок-воїнів в історії, а також складній темі війни і материнства. Було розглянуто, як змінюються символічні образи жіноцтва – від висвітлення історій конкретних військових до переосмислення монументальних символів, таких як київська Батьківщина-Мати, що набуває нового національного значення. Прослуханий матеріал став поштовхом для подальших роздумів про значущість жіночого досвіду під час війни та викликав глибоку повагу до незламної сили, мужності та стійкості українських жінок» (Рибак Анастасія, ЖР-23).
«Такі зустрічі є дуже важливими для студентів, адже допомагають по-новому подивитися на сучасну історію, зрозуміти її через реальні людські історії, а не лише через події чи дати. Вони формують усвідомлення, що кожна людина може зробити свій внесок у спільну боротьбу, і вчать цінувати силу, відвагу та взаємну підтримку» (Стасик Марта, ЖР-23).
«Насамперед хочу подякувати за можливість бути присутньою на цій інформативній зустрічі. У нас час роль жінки у період російсько-української війни є актуальною темою, яка потребує більшого дослідження і висвітлення в медіа. Цікаво було почути рекомендації пані Катерини щодо книг та кінострічок на цю тему. Ця зустріч залишила після себе приємні враження та багато тем для роздумів» (Василенко Ірина, ЖР-23).
«Захід відкрив новий погляд на роль українських жінок у контексті війни – не лише як матерів, дружин чи волонтерок, а як активних учасниць, захисниць, медиків, психологинь і символів незламності. Особливо важливою була думка про те, що війна традиційно асоціюється з чоловіками, проте сьогодні жінки відіграють рівнозначну роль у всіх сферах фронту та тилу. Приголомшливими були й історії про жінок, які виконують «чоловічу» роботу в тилу – машиністок, водійок сміттєвозів, працівниць транспорту. Вони доводять, що війна не лише руйнує звичні межі, а й відкриває нові можливості для самореалізації. Особливе місце в доповіді зайняли трагічні, але важливі теми: сексуальне насильство, історії полонених жінок, матерів, які пережили катування, і тих, хто народжував дітей у бункерах. Ці свідчення болісні, але необхідні, вони допомагають усвідомити масштаб людських втрат і потребу в справедливості. Загалом лекції були глибокими, аналітичними та водночас емоційними. Жіночий досвід війни – це не лише біль і втрати, а й сила, гідність і відродження. Такі зустрічі є надзвичайно важливими для формування історичної пам’яті, гендерної рівності та розуміння того, що майбутнє України творять і чоловіки, і жінки – пліч-о-пліч» (Варибок Анастасія, ЖР-23).
«Особливо цінним було те, що лекторка підкреслювала людський вимір подій – те, як люди виявляють силу, підтримують одне одного і залишаються людяними навіть у складних обставинах. Її слова спонукали замислитися над важливістю взаємопідтримки, стійкості та гідності. Відчувалося, що за її дослідженнями стоїть не лише науковий інтерес, а й глибоке особисте переживання та щире бажання донести правду. Лекція залишила сильне емоційне враження. Виступ Катерини Кобченко допоміг побачити знайомі речі під іншим кутом, переосмислити їхнє значення та усвідомити роль кожної людини у збереженні історичної пам’яті» (Барабаш Анастасія, ЖР-22).
«Лекція змусила замислитися над тим, скільки викликів доводиться долати українкам – від стереотипів і психологічних травм до необхідності відновлення після війни. Ця зустріч стала не просто джерелом нових знань, а й натхненням. Вона показала, що історії українських жінок – це не лише сторінки війни, а й історія сили, гідності та віри в майбутнє» (Бондаруĸ Єлизавета, ЖР-22).
«Завдяки відкритому формату Zoom-зустрічі було можливим не лише слухати лекцію, а й поставити запитання, обмінятися думками та отримати натхнення. Лекція Катерини Кобченко стала важливою нагодою замислитися над роллю українських жінок у сучасній історії та відчути гордість за їхню силу й стійкість» (Верещаĸ Каріна, ЖР-22).
«Виступ допоміг глибше усвідомити, що війна вплинула не лише на політичну та економічну ситуацію в Україні, а й на соціальні ролі та самоідентифікацію жінок. Лекція спонукала замислитися над тим, наскільки важливо документувати й досліджувати жіночий досвід війни для майбутньої історії нашої країни. Зустріч пройшла у теплій і водночас інтелектуально насиченій атмосфері. Катерина Кобченко вміло поєднала академічність викладу з відкритістю до запитань і дискусії. Загалом лекція залишила сильне емоційне» (Кусьĸо Марія, ЖР-22).
«Лекція дала можливість збагнути, що українські жінки – це не «допоміжна сила», а повноправні учасниці національного опору, які приймають стратегічні рішення, керують волонтерськими ініціативами, служать у Збройних силах та активно формують громадську думку. Після прослуховування залишилося відчуття великої вдячності та поваги до кожної жінки, яка своєю щоденною працею наближає нашу перемогу. Такі події формують громадську свідомість, відкривають простір для діалогу та зміцнюють віру в те, що сила української нації – це єдність, сміливість і непохитність наших жінок. Щиро дякую організаторам за цю важливу подію» (Оробець Марія, ЖР-22).
«Лекція Катерини була присвячена темі «Жінки й війна» – непростій, але надзвичайно важливій. Уже перші слайди задали тон усій розповіді: вони показували, наскільки різними бувають жіночі ролі у воєнний час. Усі вони переживають війну по-своєму, але кожна з них є частиною великої боротьби. У лекції йшлося про жінок культури – письменниць, художниць, журналісток, яких убила росія. Серед них – журналістка Вікторія Рощина, тіло якої після полону знайшли зі слідами катувань. Ця історія показує, що війна забирає не лише життя, а й голоси» (Штереб Поліна, ЖР-22).
«Лекція залишила сильне враження і спонукала до подальших роздумів над тим, яку роль кожен із нас може відігравати у спільній боротьбі за свободу й гідність» (Сĸороход Віĸторія, ЖР-22).
