8 червня відбулася зустріч із заступником голови ВО «Свобода», директором аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрієм Сиротюком та журналістом-істориком Ростиславом Мартинюком. У межах заходу презентували книги «Як облаштувати Росію» та три збірники за матеріалами «Бандерівських читань».
– Наші гості подолали сотні кілометрів, щоб поділитися з прихильниками проекту Ірини Фаріон «Від книги до мети» своєю неспинною послідовною працею, своїм внутрішнім корінням, своєю енергією, своєю українською несхибною дорогою, – зазначила авторка проекту.
Юрій Сиротюк розповів про проект, який визрів під час Революції Гідності – «Бандерівські читання». Він наголосив, що це найбільший інтелектуальний захід в Україні, де збираються науковці, сучасні ідеологи та практики українського націоналізму, воїни.
– Я вдячний людям, які борються на ще одному надважливому фронті – у війні за мізки. Зауважте феномен: куди дійшов Бандера вуличними акціями 14 жовтня і куди дійшли Смолоскипні ходи на день народження Бандери 1 січня – туди не прийшли окупанти. Це таке коло, яке окреслила українська нація, – наголосив Юрій Сиротюк. – Сьогодні є величезний запит на інтелектуальний націоналізм. Нам Бандера потрібен не тільки в минулому, він нам потрібен як прапор для майбутнього, як візія, як нерозривна єдність. Бо нам ніколи не вистачає часу поміркувати, а якою ідеальною має бути наша країна. Ми завжди бачимо погану країну, яку нам пропонують змінити на «менше зло». Доки ми не забезпечимо повновладдя української нації на українській землі, то нічого не буде – ні економічних реформ, ні соціальної справедливості.
Журналіст-історик Ростислав Мартинюк, презентуючи свою книгу «Як облаштувати Росію», зазначив:
– Мене вразило, що історична традиція Російської Федерації ігнорує корінні народи, вона їх не бачить. Тому маємо говорити про географію не тільки в розумінні української оптики, а цілої Європи й Атлантичного світу. Бо сучасна Російська Федерація – це як мінімум сорок самодостатніх країн із власною історією, мовою, традицією, досвідом військового опору. Усі ті нації 1918 року разом із нами чинили військовий опір Москві. Тобто, хто взяв до рук зброю, той отримав видимість державності на території Російської Федерації, хто її просто просив – нічого не отримали.
