У Львівській політехніці стартував ХХХ Міжнародний огляд-конкурс дипломних робіт архітектурно-містобудівних та дизайнерсько-мистецьких спеціальностей. Мета заходу ― сприяти підвищенню якості фахової підготовки здобувачів вищої освіти архітектурно-містобудівних та дизайнерсько-мистецьких спеціальностей, виявити кращі дипломні роботи, обмінятися досвідом між закладами вищої освіти України та інших країн, популяризувати інноваційні підходи у проєктній освіті, а також сприяти інтеграції українських архітектурно-містобудівних і дизайнерсько-мистецьких шкіл у міжнародний освітній та професійний простір.
Привітав учасників заходу проректор з інституційного розвитку Роман Корж, наголосивши на значимості цього огляду-конкурсу для розвитку освітніх програм та архітектурної, дизайнерської, мистецької освіти у Львівській політехніці загалом.
Представляв гостей та надавав спрямування події ― директор Інституту архітектури та дизайну Юрій Диба.
Олена Васильків, директор департаменту архітектури та розвитку Львівської міської ради, наголосила на особливій ролі професії в сучасних умовах:
― Роль архітектора сьогодні надзвичайно висока і відповідальність роботи архітектора з точки зору, що безпекова функція вийшла для нас на перший план, дуже підсилена. Це в першу чергу про діалоги студентів, викладачів, бізнесу. Всі архітектори і студенти мають такі творчі поривання, бути залученими до роботи, творити, реалізовувати своє бачення в просторі. Але нам зараз дуже бракує адміністративного ресурсу, тому якщо тут як HR-менеджер запрошую до нас у департамент, хто хоче на роботу, де можливо проявити себе в адмініструванні цих процесів.
Представник Національної спілки архітекторів України підкреслив:
― Архітектура є завжди своєю мирною професією, воєнний час. Ми можемо давати і хорошу відсіч. Відсіч ми можемо давати і на фронті, так само можемо і в юридично-правових аспектах замість порохової межі. Сучасні архітектори не проєктують лише таємні бункери, захисні споруди, а й світлі будинки, так само, як ми всі проєктуємо нашу світлу перемогу. Слава Україні!
Президент Національної спілки архітекторів України Олександр Чижевський розповів про нові можливості для української архітектурної спільноти та виклики, з якими стикаються викладачі:
― Це надзвичайно непроста, я б сказав, навіть подвижницька праця викладачів, педагогів. Ви просто заслуговуєте на подяку і низький уклін за вашу роботу, за вашу відданість. Це дуже здорово, хоча в низькому матеріальному плані оплачується ваша робота. Я бачу шлях, який нам показує інтеграція в Європу. Я бачу шлях в тому, що треба поєднати професійну діяльність викладачів з науковою діяльністю і реалізацією себе через грантові проєкти. В цьому відношенні Національна спілка архітекторів є і має бути для вас одним із інструментів для того, щоб співпрацювати з європейськими структурами. Європейці дуже люблять міжнародні команди, а ми хочемо надати вам такі можливості і такі інструменти.
Президент Спілки також анонсував важливі ініціативи:
― Зараз ведемо переговори про те, що ми разом з європейцями ― в них пройде зараз у Празі розширена конференція асоціації об'єднання архітектурних спілок Європейського Союзу ― в якій ми будемо робити таку міжнародну архітектурну спільноту молодих архітекторів на відновлення України. Ми створили молодіжну спілку у спілці архітекторів. Будь ласка, використовуйте, вступайте, включайтеся, задіюйте ці механізми. Вони дійсно можуть стати помічними. І тоді матеріальне забезпечення буде краще.
Голова Львівської спілки архітекторів Микола Шеремета у своєму виступі підкреслив, насківльки важливо розвивати архітектуру особливо в такий буремний час. Також наголосив на тісній співпраці з Львівською політехнікою. Також на завершення зазначив, що архітектор проєктують у час війни не лише меморіали і бункери, а й світлі будівлі.
Богдан Черкес, колишній директор Інституту архітектури Львівської політехніки та один з організаторів першого конкурсу, поділився своїми спогадами та роздумами:
― Коли ми із професорами Поскуряковим, Кащенко, Тімохіним, Бевзим, Гнесем, Мироненком і світлою пам'яті професорами Фоміним, Рудницьким, Лавриком, Куреньою і багатьма іншими, 33 роки назад, в 92-му році, організовували у Львові та Славського Перший всеукраїнський огляд-конкурс і так звану Архітектурну бесіду, світ і Україна виглядали інакше. Не було комп’ютерів, інтернету, мобільних телефонів, онлайн-навчання… Вся архітектурна графіка була ручною і здавалося, що через демократизацію і гуманізацію світу наступить вічний мир і благодать. Не сталося. Час показав, що ми були неймовірно наївними. Діджиталізація освіти зробила його антигуманним, а контрольовані мас-медіа і соціальні платформи заполонили розтиражовані ненависть, ворожнеча, фашизм, тоталітаризм... Ніхто із нас 33 роки тому не думав, що ми будемо ховатися у підвалах і гаражах від ворожих ракет і дронів, проєктувати укриття та військові цвинтарях, меморіали полеглих і адаптуватися до життя в умовах суцільної антигуманної дистопії. Але наш фах архітектора, дизайнера, митця чи реставратора полягає у гуманізації світу, у служінні людині, а не у її рабо- чи роботизації, у створенні безпечних умов проживання і порятунку людини як виду. Одне із найвдаліших світлих бієнале архітектури у Венеції у 21-му столітті пройшло під гаслом «Як ми будемо разом жити далі». Я сподіваюся, ми будемо жити в умовах гармонії, а не деструкції, в умовах краще, на мою думку, утопії, ніж дистопії. Цим завданням покращення світу і відбудови нашої, нині понівеченої вірю України, будуть служити архітектори і дизайнери України.
Юрій Диба продемонстрував стрічку, яку рік тому він витягнув під час відбору. І вона засвідчує, що ця подія є легітимною.
декан архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури Олександр Кащенко підкреслив:
― Раді, що наша ідея, яка була започаткована тут, у Львівській політехніці 33 роки тому, продовжує своє життя навіть в такий складний час. Цим ми демонструємо, що українська архітектурна освіта живе. А це частка життя України в воєнний час. Сучасна архітектурна освіта України змінила концепцію і перейшла на індивідуалізацію роботи в університеті. Та значення нашого конкурсу подвійне, вище цього, тому що дозволяє розвиватися кожному університету окремо і є інтегруючим моментом у всеукраїнській архітектурній освіті. Як йдеться в одній молодіжній пісні: «Адже переможемо, лише коли кожен стане за нашим, як за своїм». Слава Україні!
Інститут архітектури Львівської політехніки має особливу історію розвитку. Як зазначили організатори, заклад пройшов шлях від інституту архітектури у 2001 році до факультету архітектури у 2010 році, а потім знову до інституту.
Львівська політехніка вже втретє стала організатором цього престижного конкурсу, демонструючи свою відданість розвитку архітектурної освіти та підтримці молодих талантів навіть у найскладніші часи.
Завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища ІАРД, голова Західного регіонального представництва Української академії архітектури Віктор Проскурняков від імені президента професора Сергія Слєпцова привітав учасників та побажав:
― Архітектурним професорам, доцентам, асистентам ― плідної праці, яка є обов'язково потрібна для відновлення країни і після. Слава Україні, слава героям, слава Україні!
Ювілейний 30-й міжнародний огляд-конкурс дипломних робіт став яскравим свідченням того, що українська архітектурна школа продовжує розвиватися навіть у найскладніші часи. Захід об'єднав покоління архітекторів – від ветеранів професії, які стояли біля витоків конкурсу 33 роки тому, до молодих студентів, які сьогодні творять майбутнє української архітектури.
ХХХ Міжнародний огляд-конкурс дипломних робіт архітектурно-містобудівних та дизайнерсько-мистецьких спеціальностей триватиме до пʼятниці.
