21 січня у Політехніці відбулося перше засідання новообраного бюро Українського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць (УНК ICOMOS). Головував на ньому декан архітектурного факультету навчально-наукового інституту «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Олександр Харлан, обраний 9 грудня на звітно-виборних зборах УНК ICOMOS його новим президентом.
Асоціація фахівців
ICOMOS (International Council on Monuments and Sites) — неурядова міжнародна асоціація фахівців з дослідження, охорони, збереження, реставрації й використання культурної спадщини в 120 країнах світу. З 1993 року участь у її діяльності бере УНК ICOMOS.
До новообраного бюро ввійшли четверо представників Львівщини, зокрема троє з Інституту архітектури та дизайну Політехніки. Це завідувач кафедри архітектури та реставрації (АТР) професор Микола Бевз, професорка кафедри дизайну та основ архітектури Ореста Ремешило-Рибчинська й доцент кафедри АТР Юрій Дубик. Четвертий львів’янин у бюро УНК ICOMOS — старший науковий співробітник Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Володимир Герич.
Вибори нового складу бюро УНК ICOMOS відбувалися в Києві під звуки тривоги й з перебоями в освітленні та роботі технічних засобів. Тому професорка Ореста Ремешило-Рибчинська запропонувала провести його перше засідання у Львівській політехніці.
На засіданні накреслили плани роботи на 2025 рік, а також розподілили обов’язки поміж членами бюро. Вченим секретарем УНК ICOMOS обрали Любов Апостолову-Соссу, виконавчою директоркою — Олену Сердюк, віцепрезиденткою — Тамару Марусик. До міжнародної комісії ввійшла Ореста Ремешило-Рибчинська, а до наукової комісії — Юрій Дубик.
На відкритому засіданні бюро за участі членів його львівського осередку обговорили проблеми й напрями співпраці з іншими регіональним осередками. Президент, виконавчий директор та член міжнародної комісії УНК ICOMOS спілкувалися з керівництвом Інституту архітектури та дизайну і проректором Львівської політехніки професором Олегом Матвійківим.
Криза кадрів
Член УНК ІКОМОС, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Львівської політехніки Василь Петрик пояснив:
— УНК ICOMOS об’єднує фахівців, які можуть бути залучені експертами до оцінювання культурної спадщини в Україні та за її межами, а тому перебуває в постійній координації з Міжнародною радою пам’яток і видатних місць. Відповідно, його президент репрезентує професійну спільноту українських дослідників і реставраторів перед колегами з міжнародної спільноти.
До новообраного бюро ввійшли аж четверо представників Львівщини. Тому його перше засідання провели у Політехніці. Принагідно члени бюро ознайомилися з її освітньою системою. Адже зараз українські університети, де готують спеціалістів у сфері архітектури, музеєзнавства та пам’яткознавства, є перспективними базами для кадрового розвитку УНК ICOMOS. Невипадково його новий президент є деканом університетського факультету. А в нашій Політехніці — єдина в Україні повноцінно діюча кафедра архітектури та реставрації, розвиваються й інші спеціалізовані кафедри. І це на тлі ситуації, коли профільні державні реставраційні науково-проєктні інститути зараз фактично зруйновані.
Тим часом руйнування пам’яток та історичних місць в Україні під час війни унаочнило величезну кризу кадрів у реставраційній сфері — розрив між поколіннями досвідчених фахівців, яким уже понад 60–70 років, та їхніми наступниками. Молоде покоління тривалий час не цікавилося проблемами відновлення, відбудови, реставрації. Усі думали про майбутнє, світле й далеке.
Нові виклики
Але реальність війни виявилася страшнішою, жорстокішою. Постали нові виклики, і ми зараз як ніколи потребуємо тих, хто розуміє суть історичної та культурної спадщини, того безцінного надбання української нації, яке нам доведеться рятувати та відновлювати після перемоги. Відтак УНК ICOMOS поставив перед собою дуже важливі завдання. По-перше, освітні —залучення молодих спеціалістів. А по-друге — комунікацію з міжнародною спільнотою, яка готова співпрацювати з нами й допомагати нам, бо побачила в нас під час війни вишколених фахівців. Хоч їх бракує, але вони є.
Міжнародна спільнота зауважила, що Україна — європейська країна, де дуже добрі архітектурні школи, але бракує організації й комунікації як усередині країни, так і на міжнародних платформах.
Власне, УНК ICOMOS є організацією, яка прагне поєднати різні середовища, фахівців, віднайти їх і допомагати їм вишколитися. А тому зараз триває робота із залучення до таких навчань університетів, щоб готувати належних спеціалістів. Тим паче, що до УНК ICOMOS входять декани й професори відповідних факультетів.
Символ стійкості
Зокрема й Політехніка є майданчиком, на якому не лише вчимо реставрувати пам’ятки. У нас є можливості технічної підтримки, комунікації, Zoom-зв’язку зі всіма осередками, зібрання колег у стінах університету. Фактично Політехніка — символ стійкості й незламності України. Після обрання нових президента й бюро УНК ICOMOS вони отримали в нас можливість організуватися, перебрати справи від своїх попередників.
Війна дуже багато викликів поставила перед нами. Але одразу ж після початку повномасштабного вторгнення в Україну ми дуже швидко організувалися. Та й допомога стала надходити. Найбільшою проблемою було організувати волонтерські платформи, щоб надавати допомогу передусім музеям, закладам культури.
Уже в перші тижні після початку повномасштабної війни були підписані меморандуми, домовленості з усіма громадськими організаціями, які можуть нам сприяти. Тож 2022 рік був потужним для нас, для нашого розвитку.
Але потім почалася криза — відчувався брак спеціалістів. Бо перехід від волонтерської допомоги до відновлення знищених об’єктів є набагато складнішим. Потрібні вже фахівці, експерти, яких нам бракує. Тому зараз основний виклик для нас — відповідне, а не формальне навчання таких спеціалістів, щоб у нас були залучені такі експерти-фахівці, які могли б захистити пам’ятки й відновити зруйновані.
90 відсотків наших абітурієнтів, які йшли колись в Інститут архітектури Політехніки, хотіли бути дизайнерами та будувати нове сучасне житло, нові міста, «повітряні замки». В реставратори ніхто не йшов, оскільки в юному віці важко оцінити важливість історичної архітектури. А тепер доведеться стикатися з тяжкою й брудною роботою відновлення, розчищення знищеного та зруйнованого війною. Ця робота — на десятиліття. Вона потребуватиме дуже добрих спеціалістів.
Проблем — море
Новобраний президент УНК ICOMOS Олександр Харлан розповів для Центру комунікацій Політехніки:
— На першому засіданні оновленого складу бюро УНК ICOMOS передусім обговорили стратегію на наступні три роки. Питань — море. Проблем — море. Найважчого часу не можна було взагалі придумати, з усіма політичними, воєнними та іншими проблематиками.
Утім, проблеми були завжди. Законодавчого рівня. Юридичного. З імплементацією європейського досвіду. Усе це потрібно було обговорити та накреслити завдання. Що й було сьогодні у принципі зроблено в доволі приємному середовищі.
Не всі колеги, звісно, змогли приїхати. Але частина працювала онлайн. Тож були представлені всі регіони України, зокрема найпотужніші осередки — київський і львівський.
Багато питань щодо Львова
Навіть більше, після засідання бюро відбулася зустріч з осередком львів’ян, бо дуже багато питань щодо Львова як одного з об’єктів ЮНЕСКО. Затвердження його містобудівної документації проблематичне. Тому утримання сьогодні цього об’єкта — величезна проблема.
Безліч різних питань, звісно, дуже важко обговорити в стислий термін. Але ми спробували розглянути чотири основні й накреслити напрями їх вирішення.
Головний орієнтир — як завжди, міжнародний досвід. Адже працюємо за власною ініціативою. Навіть на відміну від польського ICOMOS, не отримуємо зарплати від Міністерства культури. Тобто ми — ентузіасти своєї справи. Але, звісно, дуже важко й складно збиратися, особливо в такий період, навіть онлайн.
Не всі відповіді, звичайно, знайдені. Але прагнемо все-таки ефективніше залучати Європу. Ба більше, вона зараз проситься до нас. Але ми внаслідок великих проблем у законодавчій базі не можемо співпрацювати активно. Тому актуальними є для нас три рівні: індивідуальний, усередині України й міжнародний. На індивідуальному маємо досягнення. Бо кожен член УНК ICOMOS повинен набути для вступу до нього певний досвід, зробити значний внесок в українську пам’яткову справу.
Натомість другий етап — діяльність УНК ICOMOS всередині України — поки що проблематичний, бо все в нас — на ентузіазмі. Зокрема, не вистачає коштів на розроблення містобудівної документації для історичних міст.
Усе залежить від громад
Звісно, кожен із нас шукає для себе різні шляхи участі в тому, що організовують на рівні держави, міністерств. Колись були інституції, які могли собі це дозволити. Сьогодні ж для цього не передбачене фінансування. Усе залежить зараз від громад. Тому така прискіплива увага до львівської.
Дякуємо Політехніці за можливість зустрітися на терені такого унікального, створеного наприкінці XIX століття, середовища. Це дуже приємно.
Дякуємо колегам за організацію нашого засідання. Міжнародний досвід підтримали й на рівні адміністрації Львівської політехніки.
Тепер основне наше завдання — згуртувати на рівні меморандумів декілька вишів України та зосередити увагу на львівському об’єкті ЮНЕСКО, бо він доволі складний уже впродовж тривалого часу — є певні корегування й непорозуміння навіть між колегами. І це дуже непроста ситуація.
Стратегія, звісно, окреслилася. Львівський осередок довів, що він потужний і заслуговує на окрему обов’язкову зустріч.
