Упродовж року Міжнародний інститут освіти, культури і зв’язків із діаспорою провів безліч важливих зустрічей, семінарів, круглих столів, конференцій. Завершенням такого плідного року стала духовна бесіда за кавою з Апостольським адміністратором Паризької єпархії святого Володимира Великого УГКЦ, Головою Патріаршої літургійної комісії УГКЦ владикою Глібом Лончиною.
Найперше поважний гість зустрівся з ректором Львівської політехніки професором Юрієм Бобало. Під час бесіди владика Гліб Лончина поділився спогадами про Політехніку, які чув від своєї мами ― вона навчалася в нашому університеті на хімічному факультеті. Також чимало говорили про сучасну молодь, про служіння владики та виклики, які стоять сьогодні перед Українською Церквою і християнством загалом.
На духовну бесіду «Чому служіння ― сила?» із владикою Глібом прийшло чимало студентів. Розпочався захід спільною молитвою, після якої гостя привітала директорка МІОКу Ірина Ключковська, наголосивши на важливості такої зустрічі передовсім для молоді, оскільки теми покликання, служіння часто є визначальними в подальшому життєвому шляху людини.
Співведучим заходу, разом зі заступником директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Андрієм Яцівим, був четвертокурсник Інституту економіки та менеджменту, учасник Центру студентського капеланства Роман Медвідь.
― Нам треба служити, тому що Бог хоче, щоб ми були щасливими. Хоча зазвичай людина думає, щоб бути щасливою ― треба мати багато грошей, бути впливовою, мати владу… Та усе це не робить людину щасливою. Адже ми настільки великі, глибокі, що ніщо й ніхто нас не може зробити щасливими, окрім самого Господа ― Творця неба і землі, й усього видимого і невидимого, ― зазначив владика Гліб Лончина.
Щодо свого покликання, то владика Гліб поділився спогадами про те, що дуже добрий вплив на його формування мали отці-василіани. Чи не найбільше, як наголосив він, запам’ятався парох Інокентій Лотоцький ― дуже добра і благородна людина.
― Варто усвідомити, що наше життя не може бути зосереджене лише на нас. Завжди треба шукати Бога. Найважливіше ― зрозуміти, до чого Бог кличе. Тому варто запитувати себе: «А чого Бог від мене хоче?», «Чому Бог мене сотворив?». «Чому я живу саме зараз?». Адже ми могли народитися в інший час. Та Господь сотворив нас саме тепер. Тому потрібно довіритися Богові й іти за ним із впевненістю, що Він завжди вислуховує наші молитви і дасть нам все найкраще. Доброю звичкою є завжди ділитися з Богом думками: «Боже, що мені робити? Що мені говорити? Дай мені силу. Дай мені слова миру, слова любові». Коли довірятимемо Богові, то бачитимемо великі речі у своєму житті, ― наголосив владика.
Звертаючись до присутніх, гість підкреслив також і те, що Бог завжди з нами і хоче нам добра та щастя. Та, на жаль, ми самі часто відкидаємо Його. Господь настільки нас шанує, що якщо людина не потребує Його, то й не змушуватиме. Тож ми самотужки маємо вирішувати, чи хочемо бути з Богом.
― Ми не чуємо і не бачимо Бога. Та, служачи одні одним, засвідчуємо Йому любов. Коли ми дбаємо про добро інших, тоді й самі зростаємо, стаємо зрілими. Погодьтеся, всі ми знаємо людей, які зосереджені лише на собі. Ми бачимо, як себелюби дбають про себе. Та ми знаємо й людей, готових допомогти, порадити, підставити руку і хочемо бути з такими людьми. І це те, чого Господь хоче нас навчити. Адже служачи одні одним, ми стаємо правдивими людьми, ― додав священнослужитель.
І ще про що владика Гліб порадив не забувати: все, що ми зробили не матиме значення за кілька сотень років.
― Все, що ми робимо триває лише доти, доки ми живемо. Після нас залишиться лише те, що ми зробили з любові до Бога. Як казала мати Тереза: «не обов’язково робити щось велике, можна робити і щось маленьке, але з великою любов’ю». Якщо ми жили з Богом, якщо ми жертвували Богові наші терпіння, якщо ми робили з любові ― це залишиться. Ми помремо, але залишиться ця любов. І на всю вічність залишиться, навіть якщо всі люди нас забудуть. Та в Бога залишиться кожен акт любові, який ми зробили.
На завершення зустрічі владика Гліб Лончина благословив усіх присутніх, наголосивши, що молитиметься за кожного, просячи в Бога добра і миру.
