Упродовж кількох років у Львівській політехніці, з ініціативи ректора Юрія Бобала, реставрували дві найкрасивіші зали головного корпусу — відому за різними подіями Актову залу, а також читальну залу старої бібліотеки, яка тепер носитиме ім’я її творця — першого ректора нашого університету Юліана Захарієвича.
25 вересня відбудеться урочисте представлення унікальних реконструйованих залів, які стануть місцем, де проходитимуть найзначиміші для університету та міста заходи. Вони будуть також осередком формування середовища, яке об’єднуватиме всіх, хто вболіває за розвиток сучасної вищої освіти.
До речі, науковці кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Інституту гуманітарних і соціальних наук нашого університету розробляють екскурсійний маршрут найцікавішими місцями Львівської політехніки, серед яких, звичайно, будуть і ці зали. Найперше цими маршрутами проходитимуть студенти-політехніки. Також вони стануть цікавинкою і для туристичного Львова.
— Актову залу Політехніки ми почали відновлювати у 2015 році після наукових архітектурно-реставраційних досліджень. Головне завдання, яке стояло перед нами — повернути втрачений вигляд головного приміщення університету, адже тут колись була зала засідань великого сенату. Разом із командою фахівців ми реставрували малярську та скульптурну декорацію зали, крок за кроком повертаючи їй автентичний вигляд, який у 1884 року реалізував художник і архітектор Іван Долинський, за задумом першого ректора, архітектора Юліана Захарієвича, — розповів керівник реставраційного проєкту, завідувач кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну професор Микола Бевз.
А в 2018 році розпочали реставраційні роботи і приміщення читальної зали старої бібліотеки.
— У колишній студентській читальній залі — зважте, що викладацька була значно скромніша і менша — збереглися унікальні автентичні меблі з 1878-1880 років, також авторства Юліана Захарієвича та митця Леонарда Марконі. Варто наголосити, що у Європі є лише дві схожих зали в старих італійських університетах. Щоправда, там немає такої унікальної конструкції шаф, — підкреслив Микола Валентинович.
Масштабність реконструкції — вражає. Розпочалося все з розроблення документації для реставрації всього інтер’єру. Окремо спроєктували і виконали на замовлення величезний дубовий стіл, який оснастили спеціальним обладнанням для ведення конференцій. За кресленнями Захарієвича, які віднайшли в архівах університету, та давніми фото спроєктували верхній ярус шаф, що був повністю знищений у радянські часи. Його ще належить відтворити. А за старими фотографіями створили світильники — аналоги гасових ламп. Також повністю перестелили підлогу, відтворивши давній малюнок.
— Паралельно із цим ми проводили ремонтно-реставраційні роботи для відновлення внутрішньої частини шаф, яка була в жахливому стані — у радянські часи все пофарбували олійною фарбою, подекуди довелося виводити плями чорнил... Ми все відчистили, поремонтували, склеїли, постаралися зменшити видимість механічного чищення, яке робили в радянські часи. Окрім цього доповнили всі двері шаф — там не було жодного замка, розхитані механізми… Збереглися лише клямки на дверях, які ведуть на сходи до верхнього ярусу. Художню частину шаф реставрував аспірант Максим Чорний і магістрантка другого курсу Надія Дацько, — пояснив Микола Валентинович.
Аналізуючи маскарони, які прикрашають шафи, архітектори з’ясували цікавий факт:
— В архіві збережені креслення цієї шафи — їх зробив Юліан Захарієвич. Знаємо з документів, що їх йому допомагав виготовляти професор кафедри рисунку Леонардо Марконі. Ми здогадувалися, що маскарони — це стилізовані автопортрети Захарієвича та Марконі. Отож, коли знайшли фото Марконі, де він вбраний у сорочку з двома бантами, сумніви в нас зникли, — каже науковець.
Відреставровані шафи не пустуватимуть — їх заповнять стародруками, пов’язаними з історією Львівської політехніки.
— Варто зазначити, що консультантом у всіх процесах був відомий реставратор зі США Юрій Янчишин — допомагав робити аналізи лакового покриття. Також двічі приїжджав за програмою Фулбрайта читати лекції для студентів-реставраторів. Майстерня пана Янчишина реставрувала меблі до Білого дому, провідних музеїв світу, — каже Микола Валентинович.
Після реставрації шаф відбуватиметься ремонт стелі. Як зауважив Микола Бевз, це теж унікальна робота, пов’язана з малярством.
— Реставраційні роботи в головному корпусі університету є частиною програмних робіт із внесення комплексу будівель Львівської політехніки як унікального архітектурного ансамблю однієї з перших вищих технічних шкіл Європи, зі збереженими історичними будівлями та їх інтер’єрами, до Списку об’єктів Світової cпадщини ЮНЕСКО, шляхом розширення номінаційного подання Львова з 1998 року. Ми над цим працюємо вже кілька років і, сподіваємося, що провівши ще кілька етапів реставрації корпусів Політехніки, зможемо цього досягти, — каже науковець.
