Під час VІ Міжнародної науково-технічної конференції «Водопостачання і водовідведення: проєктування, будівництво, експлуатація, моніторинг», яка відбуватиметься 15–17 жовтня у Львівській політехніці, заплановане урочисте відкриття першої на заході України кафедри ЮНЕСКО.
Попри забобон
ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization). А кафедри ЮНЕСКО — спецпідрозділи в закладах вищої освіти, які співпрацюють із нею, опікуючись дослідженнями й освітніми та громадськими проєктами в галузях знань, які ЮНЕСКО вважає пріоритетними. Вони надають підтримку і сприяють розвитку міжнародної наукової співпраці в межах Програми UNITWIN/Кафедри ЮНЕСКО, започаткованої 1992 року. Охоплює вона більш ніж 10 000 науковців і 851 кафедру ЮНЕСКО у понад 115 державах, зокрема 13 — в Україні: 8 — у Києві й 4 — в Харкові.
26 травня між ЮНЕСКО і Львівською політехнікою був підписаний договір про створення на базі кафедри екології та збалансованого природокористування (ЕЗП) Інституту сталого розвитку імені В’ячеслава Чорновола із залученням фахівців інших підрозділів університету тринадцятої в Україні кафедри ЮНЕСКО «Стале управління водними ресурсами та відходами». Як бачимо, засновники кафедри проігнорували забобон щодо цифри 13.
Очолив її завідувач кафедри ЕЗП — доктор технічних наук, професор Мирослав Мальований. Разом із ним на запитання Центру комунікацій університету відповіли заступник завідувача кафедри ЕЗП — доктор технічних наук, доцент Іван Тимчук, а також кандидат технічних наук, доцент кафедри гідротехніки та водної інженерії Інститут будівництва, інфраструктури та безпеки життєдіяльності (ІБІБ) Львівської політехніки Володимир Жук.
Унікальна й неповторна
— Кафедра ЮНЕСКО, за вимогою цієї організації, є загальноуніверситетською й залучає наукових працівників з усієї Політехніки, які можуть бути корисними, — пояснив Мирослав Степанович. — 14 із них — з кафедри ЕЗП, 15-й— Володимир Жук з ІБІБ.
— Нам потрібна допомога Володимира Михайловича, — доповнив Іван Тимчук. — Якщо будемо розширятися — можемо ще когось запросити.
— Наприклад, комп’ютерників, — уточнив Володимир Жук.
— Для аналізу даних, — погодився Іван Тимчук. — Тобто кафедра ЮНЕСКО не має постійного складу.
— Вона має задекларований у договорі про її створення напрям — «Стале управління водними ресурсами та відходами». А для його реалізації залучає спеціалістів з усього університету, яких доцільно, — підсумував Мирослав Мальований.
— Для адміністрування кафедри завідує нею Мирослав Степанович, — поінформував Володимир Жук. — А для координації її діяльності в університеті базовою для неї є кафедра ЕЗП.
— Чому кафедра ЕЗП стала базовою для кафедри ЮНЕСКО?
— Подавати свою пропозицію щодо створення кафедри ЮНЕСКО може будь-хто, — відповів Мирослав Мальований. — У кафедр ЮНЕСКО різні назви, які відображають певні галузі діяльності. Тобто кожна кафедра ЮНЕСКО має свій напрям.
— У кожної — унікальна назва, яка не повторюється. Список кафедр ЮНЕСКО поповнюється що пів року, — додав Володимир Жук. — Ми вже потрапили до найновішого списку наприкінці червня, оскільки підписали 26 травня договір з ЮНЕСКО. Всі її кафедри структуровані за напрямами. Наприклад, одні об’єдналися в культурологічну «сім’ю», інші — в соціальну, а ми — у «водну».
— Ми вже контактували з подібною до нашої сербською кафедрою «водної сім’ї» — за рекомендацією МЗС України, яке налагодило контакти між нами. Дійшли з ними домовленостей про співпрацю, — зазначив Іван Тимчук. — У вересні в нас має відбутися вже шоста конференція про водопостачання та водовідведення, яку ми започаткували з Люблінською політехнікою. До її оргкомітету ми запросили колег із сербської кафедри ЮНЕСКО. Таким чином розширюємо міжнародний ареал, який охоплює ця конференція.
Плюс для заявки на грант
— Хто ініціював створення кафедри ЮНЕСКО у Львівській політехніці?
— Мирослав Степанович, — відповів Іван Тимчук. — 2021 року ми брали участь у конференції за програмою «Еразмус» у Харкові, де наші колеги раніше від нас створили кафедру ЮНЕСКО. Паралельно вони проводили тоді зустріч у межах ЮНЕСКО. Нам сподобався її масштаб.
— Статус кафедри ЮНЕСКО дає деякі переваги під час оцінювання заявки на грант, — пояснив Мирослав Мальований. — Він підкреслює, що ми — солідні люди.
— Це дуже репутаційний плюс, оскільки в Україні таких кафедр тільки тринадцять, — додав Іван Тимчук.
— Для вступу до елітного «клубу» кафедр ЮНЕСКО потрібно було виконати прохідні кваліфікаційні вимоги?
— Ми двічі подавали заявку, — каже Мирослав Мальований. — З першої спроби не пройшли — мали зауваження, що не так сформулювали свої завдання, не так бачимо свій розвиток, його динаміку тощо. Тому нам призначили куратора з Парижа, який допомагав сформулювати нову заявку.
— Проблема першої заявки полягала в тому, що ми тоді йшли занадто широко, — зауважив Іван Тимчук.
— А має бути вузькоспрямована діяльність, — уточнив Мирослав Мальований.
— Оскільки в них поділ на дуже багато кафедр і назва кожної з них унікальна й працює у своєму напрямі, нас скерували — будь ласка, виберіть тематику, яка найближча вам. Трошки звузьте, — зазначив Іван Тимчук. — Що ми й зробили — відповідно показали основне для нас.
— Оцінювали нас за нашими досягненнями — публікаціями, проєктами. Весь здобуток свій ми показали, і виявилося, що його достатньо, — пояснив Мирослав Мальований.
Акцент — на міжнародному співробітництві
— У чому відмінність між кафедрами ЕЗП і ЮНЕСКО?
— Це паралельні структури. ЕЗП — у структурі університету, а кафедра ЮНЕСКО ніби віртуальна, не має ніякого обліку робочого часу й грошей, заробітної плати. Це, так би мовити, науково-волонтерська спільнота, яка провадить наукову діяльність, — відповів Мирослав Мальований.
— У загальній структурі університету кожна його кафедра входить до складу інституту. А кафедра ЮНЕСКО — окрема, поза ними, буквально віртуальна, — пояснив Іван Тимчук.
— Науково-дослідницька лабораторія, — доповнив Володимир Жук.
— Її продукт — наукові досягнення, — запевнив Мирослав Мальований.
— І великий акцент — на міжнародному співробітництві, — наголосив Володимир Жук.
— Плюс доступ до їхньої мережі, — пояснив Іван Тимчук. — Коли, наприклад, заплануємо провести конференцію, ЮНЕСКО розішле повідомлення про це всій «водній сім’ї». І про нашу конференцію дізнаються топові науковці з усього світу.
— ЮНЕСКО надасть нашим конференціям певного вищого статусу, — наголосив Мирослав Мальований.
— Так само з пошуком партнерів у різних проєктах — «Горизонт», «Еразмус», — доповнив Іван Тимчук. — Тобто статус кафедри ЮНЕСКО дає можливість кращої міжнародної кооперації, зв’язку із закордонними партнерами.
— Чому вас випередили 12 інших кафедр ЮНЕСКО в Україні?
— Вони раніше розпочали процес, — відповів Іван Тимчук.
— Усі, крім нашої, кафедри ЮНЕСКО — в центрі й на сході України, — зауважив Мирослав Мальований. — Вони мають ширший доступ і більше інформації.
— Представництво ЮНЕСКО в Україні — у Міністерстві закордонних справ у Києві, — пояснив Володимир Жук.
Портал на ширшу арену
— Кафедра ЮНЕСКО — лише дослідницький центр чи ще й навчально-освітній?
— Так, це більше в напрямі науки, — каже Іван Тимчук. — Хоча ми декларували й освіту, але не на бакалаврському й магістерському рівнях, а для підвищення кваліфікації викладачів, наприклад.
— На кафедрі ЮНЕСКО йдеться не про освітні послуги, регулярні заняття, а про розроблення спільних науковим програм, — доповнив Володимир Жук.
— Тобто завдяки статусу кафедри ЮНЕСКО здобули свого роду портал?
— Так, портал, — погодився Володимир Жук.
— Він надає більшу можливість для міжнародних контактів і доступ на ширшу наукову арену, — додав Іван Тимчук. — Бо якщо нас прийняли в «сім’ю» ЮНЕСКО — отже, маємо певні здобутки й досвід у діяльності. Просто так туди нереально потрапити — потрібно мати напрацювання.
— Повідомляючи про створення кафедри ЮНЕСКО, ЕЗП декларувала, що, зокрема, її метою «є залучення громадськості й комунікації у сфері екології та інженерії довкілля з акцентом на управління водними ресурсами та відходами для досягнення цілей сталого розвитку».
— Це більше пов’язано з нашою громадською та проєктною діяльністю. Готуємо заявку на проєкт з водних ресурсів «Горизонт», — зазначив Іван Тимчук.
— У нас взагалі зараз цікавий період: до кінця вересня — три активні заявки, пов’язані з діяльністю кафедри ЮНЕСКО, — каже Володимир Жук. — Зокрема, щодо «зеленої» післявоєнної відбудови України — про управління відходами. Разом із нашими колегами з Миколаєва та Дніпра й потужними європейськими партнерами готуємо цю заявку з дуже стислим дедлайном. А з водних ресурсів у нас масштабний двоетапний «горизонтівський» проєкт. Маємо польських і чеських партнерів, сподіваємося, й німецькі будуть. Третій актуальний запит — щодо автоматизації, масштабування та комплексної цифровізації процесів переробки відходів із соняшникового лушпиння на цінне калієвмісне добриво нашим потужним партнером — підприємством «Оліяр».
— А ще є дедлайни на січень — щодо двоетапних проєктів, які вже пройшли перший раунд, — додав Іван Тимчук.
— Ці проєкти ви ініціювали?
— Маємо поле наукової діяльності, в якому працюємо, яке нас цікавить, у якому проводимо пошук тем, — пояснив Іван Тимчук.
— Це один шлях, — зазначив Мирослав Мальований. — Є й другий — оскільки ми вже відомі, то нас знаходять і нам пропонують. Зокрема, мені зателефонували із Солонківської сільради й попросили нас приєднатися до їхнього проєкту.
Охоплення всього
— У повідомленні ЕЗП про створення кафедри ЮНЕСКО задеклароване також «розроблення багаторівневої освітньої екосистеми, орієнтованої на сталу інженерію довкілля для адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату».
— Екосистема — охоплення всього навчального середовища на всіх рівнях, від найнижчого до найвищого, — каже Іван Тимчук. — Наш рівень — не дитячі садочки й школи, оскільки ми — університет. Отож прямо чи опосередковано будемо впливати на навчання, починаючи з бакалаврського рівня й закінчуючи курсами підвищення кваліфікації для викладачів. На бакалаврському рівні маємо вибірковий курс зі сталого розвитку. Відповідно, намагаємось інтегрувати ті знання, що можуть бути корисні. Тому що на цей момент у сфері сталого розвитку, змін клімату, екології дуже багато проблем і питань, які самі не можемо вирішити. Але на стику наук усе це набагато легше й простіше вирішити. Для цього потрібно спільно працювати.
— Для прикладу: у нас є проєкт за програмою «Еразмус» щодо змін клімату, де якраз також багаторівнева освіта, — доповнив Мирослав Мальований. — Розробляємо курси, в які інтегруються всі програми навчання.
— Що ще передбачає співпраця кафедри з ЮНЕСКО?
— Обмін досвідом, — відповів Мирослав Мальований. — Якраз для цього й співпрацюємо із сербською кафедрою ЮНЕСКО. Спілкуємось, обговорюємо спільні теми, переймаємо щось від них, а вони — від нас.
— Тобто співпрацюємо на трьох рівнях, — додав Володимир Жук. — Перший — щорічні зустрічі кафедр ЮНЕСКО в Україні. Другий — щорічні зустрічі «водної сім’ї» в Європі. Третій — щорічні зустрічі, на які ЮНЕСКО запрошує представників усіх її кафедр з усього світу.
— Чи передбачені проєкти, спільні з іншими кафедрами ЮНЕСКО?
— Так, завжди, коли зустрічаємося й знаходимо точки дотику, — запевнив Володимир Жук.
— Також у повідомленні ЕЗП про створення нової кафедри йдеться, що вона «буде робити свій внесок в інтелектуальні й державно-політичні діалоги, дискусії та процеси з розроблення й удосконалення стандартів, які проводить ЮНЕСКО».
— Деякі діалоги та дискусії будемо ініціювати у межах проєктів, які виконуємо, — пояснив Мирослав Мальований. — А деякі — у межах «водних» конференцій і більш загальних екологічних конгресів. З кожним роком стараємося розвинути наші зв’язки, охопити більше партнерів — як українських, так і закордонних. На жаль, війна обмежила наші можливості. Раніше до нас поляки приїжджали з Любліна цілим автобусом і заселяли готель «Дністер».
— До сімдесяти гостей прибувало до нас, — доповнив Іван Тимчук.
— Зараз мусимо співпрацювати в мережах інтернету, — підсумував Мирослав Мальований.
— У яких заходах ЮНЕСКО можете брати участь?
— Наприклад, у щорічних зустрічах під егідою представництва ЮНЕСКО в Україні, — відповів Володимир Жук. — Крім того, нам постійно надходять з ЮНЕСКО повідомлення про навчання, конференції тощо на тематику, дотичну до нашої роботи. Відповідно, маємо можливість брати участь у корисних для нас заходах, про які нас повідомляють.
— А ще під егідою ЮНЕСКО відбувається багато акцій у межах всесвітньої програми Watch Water із забезпечення якісною питною водою у зв’язку з війною в Україні, — зазначив Володимир Жук.
— Безпосередньо кафедра ЮНЕСКО брати участь у проєктах не буде. Зазвичай участь у них беруть університети як юридичні особи. Кафедра ЮНЕСКО не юридична особа, у неї немає рахунків, — уточнив Мирослав Мальований. — Але завдяки зв’язкам з кафедрами ЮНЕСКО можемо розширити коло проєктів, у яких спроможні брати участь.
