Стипендія «Завтра.UA» — не просто фінансова підтримка, а насамперед простір для розвитку й нових знайомств. Так вважає Лілія Горбачова, студентка магістратури Львівської політехніки, яка цьогоріч стала стипендіаткою програми. У нашому інтерв’ю вона ділиться досвідом участі, розповідає про свої наукові інтереси та соціальні ініціативи.
— Розкажіть, будь ласка, про себе: над чим зараз працюєте, чи маєте хобі або роботу?
— Я студентка 1-го курсу магістратури Національного університету «Львівська політехніка», навчаюся за спеціальністю «міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». Доволі багато часу присвячую безпосередньо навчанню, тож можу назвати це і роботою, і хобі водночас. Дістаю задоволення, коли пишу наукові роботи, беру участь у конференціях, досліджую нові теми. Коли мова заходить про дослідження, то дізнаватися нове люблю не лише у сфері, що стосується навчання в університеті, а й в інших. Тому стараюся більше подорожувати, зокрема відвідувати різні куточки України, пробую нові хобі (нещодавно відкрила для себе садівництво:)), підтримую соціальні та громадські ініціативи. Наприклад, разом з одногрупниками реалізувала студентський соціальний проєкт «Психологічна допомога людям, постраждалим від війни "I need help"». А під час практики у Львівській обласній раді я мала можливість долучитися до організації Молитовного сніданку Львівщини — щорічної події, яка об’єднує представників влади, духовенства, військових, медиків, освітян, громадськості й бізнесу довкола спільної молитви за Україну, перемогу та збереження родинних цінностей. А ще віднедавна я є стипендіаткою програми «Завтра.UA».
— Як ви встигаєте поєднувати навчання, наукову роботу, участь у громадських організаціях і особисте життя, самореалізацію та відпочинок? Чи не втомлюєтеся?
— Це свого роду виклик і водночас джерело енергії для мене. Я люблю бути в русі, мати щільний графік, масу справ і планів, тому навчилася планувати свій час і розставляти пріоритети. Звісно, іноді буває нелегко. Але в такі моменти я можу попросити про допомогу, делегувати завдання або просто взяти паузу. Кава на балконі, зустріч із друзями, піші прогулянки, невеличкі подорожі допомагають перемкнутися. Намагаюся знаходити баланс, навіть якщо він не завжди ідеальний)
— Можете розповісти про вашу участь у соціальному проєкті?
— На 3-му курсі, у межах навчальної дисципліни «Демократія: від теорії до практики», одним із практичних завдань була реалізація соціального проєкту. Наша студентська команда обрала тему психологічної підтримки людей, постраждалих від війни, зокрема військовослужбовців та членів їхніх сімей. У процесі роботи ми проводили соціологічні опитування, інтерв’ю з військовослужбовцями, а також із військовими та цивільними психологами. Дослідження показали, що рівень надання психологічної допомоги військовим є незадовільним: військові часто висловлюють недовіру до фахівців, вказують на їхню недостатню компетентність або нерозуміння специфіки бойових умов і щоденних викликів. У результаті ми ініціювали петицію «Про потребу підвищення рівня освіти військових психологів», у якій закликали вдосконалити освітню підготовку таких фахівців на базі МВС та Міністерства оборони України. Також створили соціальний проморолик, Instagram-сторінку й Telegram-канал, де висвітлювали результати опитувань, ключові проблеми та практичні рекомендації щодо поліпшення ситуації.
— А що це за конкурс, у якому ви взяли участь?
— «Завтра.UA» — це програма підтримки талановитої молоді, яку заснував Фонд Віктора Пінчука у 2006 році. Її мета — формування нового покоління інтелектуальної та ділової еліти, яка здатна змінювати країну. Щороку відбувається всеукраїнський відкритий конкурс, у якому можуть брати участь студенти третіх-шостих курсів денної форми навчання з українських університетів. Основні критерії відбору — високий рівень знань, лідерський потенціал, комунікаційні навички та готовність робити внесок у розвиток країни.
— Як ви дізналися про конкурс? Що вас у ньому зацікавило?
— Про цей конкурс я дізналася від моєї викладачки — Ольги Івасечко. Вона розповіла про умови участі й щиро заохочувала спробувати свої сили, наголошуючи, що я маю всі шанси на успіх. Це надихнуло мене взяти участь у відборі.
— Що стало головним поштовхом податися на стипендію? Чи вагалися перед поданням документів?
— Головним поштовхом податися на стипендію для мене були не стільки фінансові аспекти, скільки унікальні можливості, які відкриваються для стипендіатів. Після оголошення результатів ми стаємо частиною активної спільноти, що об’єднує талановитих і вмотивованих студентів з усієї країни. Особливо цінним для мене було усвідомлення, що стипендіати можуть брати участь у публічних лекціях, форумах, зустрічах із міжнародними лідерами, а також долучатися до подій, які організовує Фонд Віктора Пінчука — зокрема до Молодіжного форуму «Завтра.UA» та Ялтинської Європейської Стратегії (YES). Там можна почути й обмінятися ідеями з провідними політиками, науковцями та експертами з різних галузей. Я майже не вагалася перед тим, як податися на конкурс, адже розуміла: навіть сам процес участі — це вже цінний досвід і можливість перевірити свої сили.
— Які були вимоги до учасників? Що потрібно було подавати на конкурс? Чи були якісь завдання?
— Щоби взяти участь у конкурсі 2024/2025 року, учасники мали пройти кілька етапів відбору з певними вимогами. На першому етапі потрібно було подати пакет документів: конкурсну роботу, присвячену актуальним проблемам у різних галузях науки, суспільно-політичного життя та економіки; мотиваційний лист; рекомендаційний лист, а також, за наявності, документи/дипломи/сертифікати, що підтверджують громадсько-соціальну, волонтерську діяльність тощо. На другому етапі конкурсні роботи розглядали незалежні фахові експерти. Ті, хто був відібраний на третій етап, брали участь в одноденних онлайн-змаганнях, під час яких оцінювали особистісний потенціал, оригінальність і креативність ідей, а також уміння обґрунтувати свою позицію. Цей етап передбачав виконання різних завдань у реальному часі. Зокрема, учасникам треба було в командах проаналізувати надані результати досліджень з певної соціальної проблематики, визначити ключові аспекти й запропонувати шляхи подолання або поліпшення ситуації. Крім того, була невелика співбесіда.
— Розкажіть докладніше про вашу конкурсну роботу. Чого вона стосувалася?
— Як тему конкурсної роботи я обрала «Проблеми та перспективи міжнародної співпраці щодо блокування та конфіскації російських активів». Відомо, що внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну багато держав запровадили санкції проти країни-агресора. Тож значні російські активи наразі заблоковані. Однак Україна та її партнери стикаються з труднощами у процесі конфіскації цих активів, щоб використати їх на відновлення та реконструкцію країни. Такий крок став би справедливим покаранням росії за воєнні злочини та масштабні руйнування. У своїй роботі я проаналізували позиції та заяви лідерів країн ЄС і «Великої сімки» й окреслила основні перспективи міжнародної співпраці щодо блокування та конфіскації російських активів.
— Якими були ваші емоції, коли ви дізналися, що здобули стипендію?
— Це стало для мене несподіванкою, бо я думала, що результати конкурсу будуть пізніше. Лист від організаторів конкурсу застав мене зненацька. Тож спочатку це було здивування, а потім — радість і велике полегшення. Я відчула гордість за виконану роботу, докладені зусилля та переживання. Ну і, безперечно, вдячність усім, хто мене підтримував. Це стало для мене своєрідним визнанням моїх зусиль і потужною мотивацією рухатися далі в цьому напрямі.
— Що для вас означає ця перемога? Як вона вплинула на вас? Чи змінив конкурс ваше бачення майбутнього чи професійного шляху?
— Перемога в конкурсі «Завтра.UA» стала для мене передусім важливим визнанням моєї праці, ідей та зусиль. Вона зміцнила мою впевненість у своїх силах і засвідчила, що моя наукова та громадська активність справді має значення. Участь у програмі ще більше утвердила моє прагнення розвиватися в напрямі міжнародних комунікацій і громадської дипломатії, а також надихнула ставити амбітні цілі.
— Як, на вашу думку, такі стипендії впливають на молодь?
— Такі стипендії не лише забезпечують молодим людям фінансову підтримку, а й дають унікальні можливості для особистого та професійного зростання — доступ до мережі однодумців, менторів, навчальних програм і практик. Не менш важливо, що такі ініціативи сприяють появі нових соціальних і наукових проєктів, які можуть мати реальний вплив на суспільство. Стипендії надають ресурс — і внутрішній, і зовнішній — щоб втілити ці проєкти в життя; стимулюють прагнення до розвитку та зміцнюють віру у свої можливості.
— Що б ви порадили тим студентам, які сумніваються, чи варто брати участь у таких конкурсах?
— Раджу не вагатись і обов’язково спробувати. Участь у конкурсі — це вже досвід, який розширює горизонти, допомагає зрозуміти свої сильні сторони й побачити, де можна вдосконалюватися, а також дає можливість познайомитися з новими людьми. Навіть якщо не вдасться посісти призове місце, сама спроба стане маленькою перемогою над своїми сумнівами — і важливим кроком до великих змін.
