Студенти групи АР-105 Львівської політехніки зі своїм викладачем української мови, доцентом Софією Булик-Верхолою збагатилися магією сценографії від українського генія Євгена Лисика – лавреата Шевченківської премії, Народного художника України, головного художника Львівського театру опери та балету.
Студенти з великим ентузіазмом написали відгуки про відвідання масштабного виставкового проєкту «Лисик».
«Євген Лисик – видатний художник-сценограф, який створив декорації для понад 80 вистав у Львівській національній опері. Його стиль – це грандіозні, майже космічні композиції, в яких поєднуються мітологія, символізм і глибокі людські переживання. Він перетворив оперу і балет на космос мистецтва. Особливо вразило, як його роботи передають не просто сценічний простір, а цілі світи. Його декорації – це не просто фон для дії, а повноцінна частина вистави, що має власну драматургію. Вони сповнені глибини, емоцій та навіть якогось космічного масштабу. Ця виставка точно варта уваги. Навіть якщо ви не є великим знавцем театрального мистецтва, роботи Лисика не можуть не зачепити. Це мистецтво, яке говорить мовою символів, емоцій і вражень, що залишаються з людиною надовго» (Назарій Сакалюк).
«Перше, що ми побачили, – це величезна завіса. В той момент я відчувала, як моє серце затріпотіло від захоплення. У виставкові зали я заходила з неймовірним бажанням якнайскоріше побачити всі роботи Лисика. Ці роботи з першої ж секунди викликали дуже дивні, але насамперед цікаві й неодноманітні емоції. Одразу хотілося діставати телефон і все фотографувати, щоб не забути те прекрасне відчуття. Ще однією, здавалося б, дрібницею була музика, що звучала навколо. Вона була ідеальної гучности, це водночас давало змогу насолоджуватися нею і чути свої думки. Одним із найгарніших, на мою думку, був зал на третьому поверсі. Там були ескізи та ідеї для костюмів Євгена Лисика та його дружини. Там атмосфера була якась інша. Хотілося вдивлятися в кожен малюнок. Легеньке похитування картин, що висіли в повітрі, дарувало відчуття спокою. Окрім картин, ескізів та завіс, були ще макети сцен. Екскурсовод поділилася думкою, що макет для балету «Спартак» здається світом із павутиння, що ті сірі півкульки на задньому фоні – наче зародок життя. Але в мене були зовсім інші відчуття: наче то світ, у якому немає і бути не може ніякого життя. А півкульки – ніби холодне каміння, ніби уламки чогось колись живого. Це одна з найкращих виставок, яку я коли-небудь відвідувала» (Марта Івасів).
«Як тільки ми зайшли до центру, мене відразу вразило величезне полотно, вивішене на декілька поверхів, з неймовірним і дуже футуристичним, як на мене, зображенням Бога, хоч на той момент, я ще до кінця не усвідомлював, що там зображено, бо велич і габарити того творіння вражали. Пізніше, нам довелось дізнатися, що це ручна робота, і таких завіс-полотен на одну виставу йшло, в середньому 8, а в рік ставили не менше 6 вистав. У можливість стільки створити важко повірити. Але ці роботи вкотре доводять, що для людини, яка чогось прагне, немає нічого неможливого» (Крістіан Дан).
«Мені дуже сподобалися роботи пана Євгена, те як він працює з кольором, фактурами, як прописує свої картини. У кожній з них, якщо довго вдивлятися, можна помітити якісь спільні деталі. Було дуже захопливо розглядати їх. Атмосфера в залі, гарно підібрана музика і освітлення занурюють відвідувача в неймовірний світ прекрасного. Я помітила, що в своїх роботах він часто створює акценти на яскравих кольорах. Неймовірно сподобалися сценографії «Отелло», біля яких відчувається дискомфорт, складається враження, що споруди з картин нависають над тобою – і ти відчуваєш себе дуже маленьким. Неймовірна робота з перспективою складає хибне враження про розмір та форму цих споруд. Дає відчуття самотнього і порожнього простору. Цікаво спостерігати, що стиль Лисика чітко видно в його роботах. Якщо уважно дивиться, можна помітити маленького відстороненого чоловічка, який час від часу з’являється на картинах. Можливо, так Євген Лисик зображав самого себе…» (Любов Кос).
«Опісля пізнавальної екскурсії я ще довго розглядала роботи Євгена Лисика. Аналізувала стиль митця, його як особу та як це вплинуло на ескізи, які він створював. Майже в кожній роботі можна будо відчути певний натяк на майбутнє, на життя через років так 50. Хоча певні теми та цінності не змінюються, ми можемо заблукати серед цієї технології майбутнього. Також я звернула увагу на цікаву деталь, яка повторювалась у декількох роботах – скелет, скручений в позі ембріона. В одній з таких робіт багато різних деталей (хаос) та цей скелет на планеті. Я інтерпретую це як певне відображення психологічного стану – розгублености та пригнічення. Коли навколо відбувається багато речей, ми забуваємо про себе, свої емоції та почуття Ми ніби скручуємось, закриваємось від цього світу. Це дуже цікаво, дивлячись на ескізи, я могла побачити настрій автора та його ставлення до творів, до яких він створював декорації» (Василина-Світлана Кіт).
«Виставка творів Євгена Лисика – це справжня подорож у світ символізму та глибокої філософії. Його роботи дуже вражають своєю масштабністю та експресивністю. Захоплює гра світла і тіні. Особисто для мене його роботи видалися дуже тривожними і похмурими. Як зазначала пані екскурсовод, він дуже переймався проблемою ядерної війни, і, як на мене, це дуже відображалося в його роботах. А ще в багатьох його роботах я побачила алюзію на теперішню російсько-Українську війну: в одній його роботі бачимо налякану і безпорадну жінку з немовлям. Це нагадало мені наших українських матерів, які втрачають своїх дітей на полі бою або під час обстрілів ракетами» (Оксана Матвіїв).
«Полотна Лисика вражають своїм масштабом та емоційною наповненістю. Вони змушують глядача відчути свою малість та відкрити для себе щось величне, але разом з тим відчути зв’язок з цією величчю. Я не знала, що в наших театрах існують такі декорації, було б цікаво побачити їх наживо у повному розмірі, з відповідним освітленням, музикою, зануренням в атмосферу» (Марія Боліла).
«Виставка творчости Євгена Лисика вразила багатьох, демонструючи його великий внесок у театральне мистецтво. Він створив декорації до понад 80 вистав. І масштаби його робіт вражають. Я отримала змогу ознайомитися з його сценографією, графічними роботами та малярськими творами, які відображають його унікальну глибину художнього бачення» (Христина Турик).
«На цій виставці, я вперше дізналася про Євгена Лисика. Після екскурсії в мене склалося враження, що він був дуже специфічною людиною. Від деяких його робіт огортало тривогою, смутком, болем, але вони все одно викликали захоплення. Вразив мене і масштаб, і кількість його робіт. Я б хотіла побачити ці завіси під час вистави, щоб зрозуміти краще суть задумів митця» (Єлизавета Горобець).
«Роботи Євгена Лисика вразили мене глибиною змісту, драматизмом і неймовірною деталізацією. Кожен ескіз здавався живим, сповненим емоцій та символізму. Особливо мене захопили театральні декорації, які передавали потужну атмосферу й настрій вистав. Я була вражена тим, як художник через лінії та кольори передає рух і почуття. Після цієї виставки мені захотілося відвідати ще більше подібних заходів і дізнатися більше про мистецтво» (Анастасія Федина).
«Особливо мене зацікавила можливість побачити 17-метрову завісу з різних рівнів, що дозволило оцінити деталі та масштабність робіт митця. Євген Лисик справді є майстром у передаванні філософських ідей через мистецтво, і його твори залишають незабутнє враження. Виставка організована на високому рівні, бо дозволяє порівнювати ескізи з готовими роботами, що ще більше підкреслює майстерність художника» (Артем Терещук).
«Особливо здивувала масштабність його творчости та потаємний сенс, закладений у неї. Хоча більшість робіт навіюють певний страх та побоювання про долю майбутнього людства, траплялися і цілком позитивні картини. Найбільше мені запамʼяталася серія ескізів до балету А. Хачатуряна «Спартак». Автору вдалося дуже влучно передати атмосферу, форми та кольори. Особливо сподобалася афіша на якій зображена червона планета та щось на кшталт Олімпійського вогню. Було б дуже цікаво почути думки самого Євгена Лисика та зрозуміти, що він хотів передати у своїх працях, проте, на жаль, такої можливості вже не буде» (Богдан Павлюх).
«Виставка стала для мене справжнім відкриттям світу театрального мистецтва. Кожна робота художника вражає своєю майстерністю, проникливим символізмом. Найбільше мене зачарувала завіса до балету «Ромео і Джульєтта», адже вона передає неймовірну глибину почуттів та трагедію цією історії. Її масштаб і кольори створюють атмосферу справжньої драми. Також я не змогла залишити поза увагою і сценографію «Створення світу». Зародження життя, перші кроки людства, контраст раю і пекла, хаосу і спокою, війни і надії, – все це поєднує в собі безмежний всесвіт Лисика: такий загадковий, емоційний, сповнений передчуттів і віри у перемогу добра над злом. Проєкт «Лисик» дав мені змогу відчути, як мистецтво не просто захоплює, а й змінює сприйняття реальності, залишає слід у душі та створює відчуття єднання з чимось величним і позачасовим» (Діана Гаджієва).
Виставковий проєкт «Лисик» у Центрі інтелектуального мистецтва «Меркурій» експонуватимуть до 23 березня, тож щиро рекомендуємо побувати там і наблизитися до пізнання світобачення геніального українського митця.
