Допомогти нашій армії зараз може кожен охочий, незалежно від того, де перебуває. Так стверджує другокурсниця Інституту сталого розвитку імені В’ячеслава Чорновола Анастасія Машталєр. Сьогодні дівчина перебуває у своєму рідному місті на Тернопільщині, але тим не менш, знайшла змогу, аби в цей складний час не залишатися осторонь. Уже четвертий день вона плете маскувальні сітки, збирає допомогу для переселенців та твердо переконує – не існує «маленької» допомоги, адже все, що ми зараз робимо – дуже важливо.
«Для мене ніколи не поставало питання, чи варто йти волонтерити, чи знадобиться комусь моя допомога, чи справді це потрібно. Навпаки, я твердо знала, що буду завжди готова допомогти і ніколи не стоятиму осторонь. Якщо ми житимемо з думкою, що хтось все зробить замість нас, або є інші люди, які можуть допомогти більше, а наш маленький вклад ні на що не вплине – то хочу сказати, що так не працює. Якщо не зробимо ми, то навіть не варто надіятись на інших. Але хочу відмітити, що наша готовність допомагати воїнам, біженцям і всім потребуючим у цей складний час мене вразила і все це лише вкотре підтверджує, наскільки ми сильні, патріотичні, віддані державі. Зараз, спільно з громадою нашого містечка (смт. Козова, Тернопільської області) ми опікуємося біженцями, збираємо потрібні речі, розвозимо їх. Також допомагаємо нашим військовим: вже четвертий день поспіль плетемо маскувальні сітки, збираємо їжу, необхідний одяг, ми навіть робили «коктейлі молотова». Я вважаю, що зараз, поки на Західній Україні все відносно спокійно, нам потрібно збиратися з силами та якнайбільше допомагати людям, які захищають нас та нашу державу, ціною власного спокою і навіть життя», – зазначила студентка Політехніки Анастасія Машталєр.
Віримо, що цими маленькими кроками і небайдужістю кожного людського серця, ми впевнено прокладаємо свій шлях до перемоги.
