Їй лише 18 років, а за її плечима кілька успішних проєктів, зокрема «Будуємо Україну Разом» від благодійної організації «Львівська освітня фундація», збір коштів онкохворим дітям, допомога громаді Дрогобича з організації місцевого молодіжного простора, захист безпритульних тварин та інші благодійні проєкти.
Уся ця активність та сила належить одній тендітній дівчині – Богдані Гурі – другокурсниці Інституту права, психології та інноваційної освіти.
Тож Богдана Гура про її досвід волонтерства та важливість цієї справи:
– Чому ти вирішила займатись волонтерством?
– Волонтерська діяльність мене зацікавила тому, що я хочу робити добро, хочу бути корисною для людей і якимось чином їм допомагати. Допомогаючи комусь, й сам почуваєшся значно краще. Так можна робити світ хоч трішки кращим та бути корисною для тих, хто так потребує нашої допомоги.
Одного дня я почала шукати однодумців, а також спільноти, де можна реалізувати себе і пізнати щось нове. Такою для мене стала спільнота «Будуємо Україну Разом». На жаль, під час карантину зупинились багато проєктів, в яких я хочу брати участь, зокрема й «БУР».
– З якими викликами ти зіштовхнулась у цій царині?
– Як тільки я їхала у Дрогобич з «БУРом», батьки питали: «Навіщо ти це робиш? Ти ж їдеш сама з невідомими людьми невідомо куди! Навіщо тобі це все?» Також були випадки, коли я зіштовхнулась з людьми, які питали: «А скільки тобі за це платять?». Вони були дуже здивовані, коли чули від мене, що це я вношу добровільний внесок, а за те, що я там допомагаю, мені не заплатять ані копійки. У таких випадках завжди мені хочеться сказати, що я не ви, мені не байдужі чужі проблеми, адже щось погане може трапитись з ким-небудь.
– Що тобі дає волонтерство?
– Передусім волонтерство – це допомога тим, хто потребує, знайомство з новими людьми. Коли ти волонтериш, тобі відкриваються нові погляди на життя, ти опановуєш щось невідоме для себе, наприклад у перший день роботи на «БУРі», я навчилась шпаклювати стелю. Людина, яка у житті не тримала у руці жодного інструменту.
Також для мене волонтерство – це теплі розмови, розваги, розвиток та обмін думками. Це люди, які були для тебе абсолютно чужі, з різних областей України, а зараз ви всі наче одна велика та дружня сім’я
– Чи плануєш ти волонтерити й у майбутньому?
– Однозначно так! Я планую цим займатись й надалі виділяти хоча б мінімальний час, адже емоції, які отримуєш на волонтерстві, тримаються дуже-дуже довго. Загалом це неймовірний заряд енергії.
– Що найбільше тобі запам’яталося за час твоєї діяльності?
– Навіть не знаю, адже таких моментів було безліч. Хоча найбільше мені запам’ятався день, коли я взяла участь у проєкті «Будуємо Україну Разом», де ми допомогали сім’ї АТОвця робити ремонт. Ще й досі бачу перед собою ці вдячні обличчя дітей. Коли ми приїжджали, а вони чимдуж бігли до нас, обіймали і пробували привернути саме твою увагу, щоб трохи поговорити. Такі моменти неможливо забути.
– Чи справді волонтерство робить людей добрішими?
– Так, я впевнена, що так і є, адже від нього ти отримуєш стільки позитивних емоцій, які тебе настільки заряджають, що ти просто готовий творити добро всім. У тебе просто вогник в очах спалахує, і навіть, коли втомлюєшся, вигораєш, то згадуючи всі ті теплі моменти, однаково хочеш робити людям добро далі.
– Як ти вважаєш: як варто залучати молодь до волонтерства?
– Мабуть, найефективніше це робити через соцмережі або ж через заохочення друзів до волонтерства. За часи своєї волонтерської діяльності я неодноразово чула: «Ось я хотів б кудись поїхати, допомагати людям, але я боюсь сам», на що мені завжди хочеться сказати: «Давай! Поїхали разом у будь-який час, лиш ти будеш готовий». Людині важко почати самій, тож їй потрібно знайти однодумців, щоб вони могли працювати разом.
Щоб зробити світ кращим, не потрібно докладати аж так багато зусиль, часто достатньо лише любові та співчуття до ближніх. Бажання стати кращим – це вже великий крок до успіху, тож варто пам’ятати головне – добро починається з тебе!
