Вкотре 9 березня 2025 року в день уродин нашого Великого Пророка Тараса Шевченка на офіційному сайті громадської організації «Інноваційні обрії України» було оприлюднено переможців та номінантів 2025 VІ Всеукраїнського конкурсу есе «Мій Шевченко». Цьогоріч серед номінантів є студентка 2-го курсу Інституту архітектури та дизайну («Архітектура та містобудування») Анастасія Леськів.
Громадська організація «Інноваційні обрії України» спільно з різними закладами освіти (Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти»; Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного; Дніпровським державним університетом внутрішніх справ; Полтавським національним педагогічним університетом імені В. Г. Короленка; Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини; Комунальним закладом «Уманський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради») упродовж лютого-березня 2025 року всьоме проводить Всеукраїнський конкурс есе учнівської та студентської молоді «Мій Шевченко», присвячений творчості великого Кобзаря.
Цьогоріч до конкурсу в шести номінаціях за віковими категоріями долучилось 1198 осіб з усієї України, зокрема із вишів – 132 особи. Серед здобувачів вищої освіти України Національний університет «Львівську політехніку» репрезентувала студентка Інституту архітектури та дизайну Анастасія Леськів із темою «Ми чуємо Тебе, Кобзарю, крізь століття» (науковий консультант – доцент катедри української мови Мирослава Гнатюк) і здобула диплом у номінації «У пошуках генетичного коду нації».
Натхненні пророчими словами Тараса, молоді люди мала можливість репрезентувати власне бачення Його світоглядних стовпів – Шевченкових векторів в літературі, культурі, мистецтві, національно-патріотичному вихованні. Сьогодні, це як ніколи, актуально. Тарас Шевченко – позачасовий, адже не боявся сіяти правду: від «Борітеся – поборете», що звучали на Майдані 2014 року, далі до «Вогонь запеклих не пече», що безустанно твердять українські воїни на передовій сьогодні, і до сердечного крику-звернення «Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа просіть». Слова Кобзаря мають потужну рушійну силу, адже повсякчас гартують українців у нинішньому найбільшому бажанні ПЕРЕМОГИ, бо лише тоді «буде син, і буде мати, І будуть люде на землі».
Науковий консультант, доцент катедри української мови Мирослава Гнатюк вдячна Анастасії за небайдужість, адже в сучасному світі людям складно вділяти час на свої хобі, нефахові зацікавлення, не боятися думати і гостро висловлювати свої погляди. Тому бажання написати правдиво й творчо виросло в переможні плоди.
Студентка Інституту архітектури та дизайну роздумує над пророчими словами нашого Тараса: «Розкуйтеся, братайтеся… У своїй хаті своя й правда, І сила, і воля… Нема на світі України, Немає другого Дніпра…» і запитує: «Невже бажання жити, процвітати і пам’ятати слова своїх прабатьків є злочином? Ми пам’ятаємо Шевченка, бо він жив у такому самому світі, як ми зараз. Бо крізь роки його рядки достеменно відгукуються в сьогоденні. Бо свідомі українці пам’ятають свою історію і з усіх сил намагаються уникнути її циклічности… Пам’ять не замінить людські життя, але я низько вклоняюсь до землі перед усіма, хто поліг задля досягнення найвищої мети – Незалежності України. І навіть тепер, у непростий для українців етап – час випробовувань і звитяг, втрат і розчарувань, гірського потоку сліз, корупції і зрадництва – попри все безкомпромісно вірю в ПЕРЕМОГУ національну й особисту, адже ми, як і мій Шевченко, гордо можемо сказати: «Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя!».
