Нещодавно Мотря-Марія Тирпич, студентка бакалаврату Інституту архітектури та дизайну, посіла почесне третє місце в номінації «Гобелен (Абакан)» на престижному Міжнародному конкурсі молодих дизайнерів «Печерські каштани» зі своєю роботою «ПОЛЕ ДЕкод». В інтерв’ю Центру комунікацій університету вона розповіла про свій шлях до успіху та поділилася кар’єрними планами.
― Найперше розкажіть, як ви стали студенткою Політехніки і чому обрали саме дизайн?
― Перед тим як вступити до університету, я навчалась у Поліграфічному коледжі. У той період життя я зрозуміла, що графічний дизайн — це моє. Для подальшого розвитку й перспектив я вирішила піти з другого курсу коледжу та вступити до Політехніки. Спеціальність я собі обрала раніше, ніж сам університет. Дизайн для мене — створювати те, що я б хотіла, щоб існувало.
― Коли у вас з’явився інтерес до творчості?
― Свою творчість я виявляла змалку — починаючи від малюнків фломастером на стінах будинку і дотепер. Гадаю, це завжди буде в мені — думка, що я можу створювати. Можливість візуалізувати свої ідеї та бажання — це справді щось неймовірне. Я зрозуміла це з того дня, коли вирішила: якщо у книжці немає ілюстрацій, я можу намалювати їх сама.
― Як можете охарактеризувати ваше студентське життя у Львівській політехніці? Що для вас виявилося найважчим, а що, навпаки, надихнуло в навчальній програмі?
― Навчання у Політехніці не є легким, як і будь-яке навчання. Часто це виклик, але саме виклики розкривають твій потенціал. У нас справді багато різнопрофільних завдань, для яких треба освоювати різноманітні інструменти та знаходити власні рішення. Чого ми тільки не робили: стоп-моушен мультфільми, професійні рекламні фотосесії, анімації, навігаційні мапи тощо. Найважче з усього цього — встигнути вчасно. Але водночас навчання тут дає можливість випробовувати різні стилістики й естетики.
― Чи вважаєте ви, що Львівська політехніка надає достатньо можливостей для практичного застосування знань, наприклад, через проєкти чи співпрацю з компаніями?
― Гадаю, що так. Університет пропонує багато конкурсів і грантів. Якщо є бажання, можна брати участь у чому тільки захочеш.
― Звідки ви дізналися про Міжнародний конкурс молодих дизайнерів «Печерські каштани»? Що спонукало вас взяти в ньому участь?
― Про конкурс я дізналася від знайомих. Ткацькі роботи, що я представила у презентації, виконала вручну моя мама, яка захоплюється цим ремеслом. Колись я пробувала навчитися ткати, але на таке мені не стає терпцю. Зате я підійшла до цієї теми як дослідниця: мені було цікаво дослідити інформацію та зразки українського ткацтва. Неймовірні, барвисті візерунки, точність і акуратність — це вражає.
― Ваша робота «ПОЛЕ ДЕкод» здобула третє місце в номінації «Гобелен (Абакан)». Розкажіть, будь ласка, про концепцію цієї роботи. Що вас надихнуло на її створення?
― Колекція декоративно-ужиткових текстильних виробів під спільною назвою «ПОЛЕ ДЕкод» об’єднана темою асоціативного трактування Землі як джерела життя та культурного коду української цивілізації, де композиційна складова поєднується з різними способами роботи з текстурами матеріалів. Важливий аспект цих текстильних виробів — використання залишків тканин і вживаного одягу, що демонструє широкі можливості застосування принципу ресайклінгу в дизайні рукотворного текстилю. Композиція, крім декоративно-стилістичного вирішення, має асоціативний підтекст: образ зораної землі як джерела нового життя. З неї проростають маки — як втілення вічного природного циклу, що нерозривно пов’язаний з людським існуванням. Великоформатне панно виконане в техніці текстильної аплікації. Його ключова ідея — створення універсального артоб’єкта, який демонструє, що дизайн і його формальні засоби завжди підпорядковуються ідеї та здатності передати зміст. Саме тому навіть підручні матеріали — обрізки тканин, залишки текстилю — набувають нової художньої якості й компонуються у цілісну композицію, що трансформується в естетичний об’єкт для оформлення простору. Такий підхід підкреслює: дизайн починається з ідеї, а не з інструменту, і саме думка формує об’єкт, надаючи йому сенсу.
― Що б ви порадили студентам, які планують брати участь у подібних конкурсах?
― Я б порадила не боятися брати участь і робити публічні презентації. Так, це моторошно і змушує хвилюватись, але слово також інструмент, що потребує розвитку.
― Чи є у вас мрія, пов’язана з дизайном, яку ви хотіли б реалізувати?
― Так. Одна з найзаповітніших моїх мрій— проілюструвати дитячу книжку. Я вважаю, що дитячі ілюстрації — вкрай важлива сфера поліграфічного дизайну, адже вони розвивають смак і уяву дітей. Це одне з того, чим я справді захоплювалася в дитинстві й що надихало мене творити.
