Остап Тершак — студент Національного університету «Львівська політехніка» та успішний спортсмен родом із Дрогобича. Уже майже 12 років він займається кікбоксингом: є 7-разовим чемпіоном України, здобував звання чемпіона світу та Європи, а незабаром вирушить на світову першість до Австралії, що відбуватиметься з 15 по 19 жовтня. Також хлопець має звання кандидата у майстри спорту, проте, як зазначає сам, посвідчення майстра спорту вже готове до видачі. Крім спорту та навчання Остап також цікавиться малюванням і полюбляє читати.
— Люблю трилери та документальні книжки. Наприклад, дуже сподобався роман Тесс Геррітсен «Хірург», — ділиться хлопець.
На запитання, чому обрав Львівську політехніку, студент відповідає так:
— Тому що зараз Львівська політехніка є найкращим закладом вищої освіти політехнічного спрямування. Багато моїх знайомих тут навчались і добре відгукуються.
Спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» Остап теж обрав невипадково:
— Мій тато — інженер. Я ще з дитинства їздив з ним на будови, спостерігав за процесом, вивчав різні нюанси. І так склалося, що захотів піти його шляхом.
— Які твої враження від навчання? Чи справдились очікування?
— Так, цілком. Мені подобається сам процес навчання. Особливо люблю креслення, українську та англійську мови. Трохи важче з вищою математикою, але викладачка дуже старається допомогти.
— Що тобі найбільше подобається у студентському житті?
— Нові знайомства, можливість відкривати щось нове, а також відчуття, що я рухаюся до своєї мети.
Остап каже, що поєднувати навчання і спорт йому вдається завдяки звичці, яку сформував ще у школі. Хоча зараз трохи складніше через переїзд у нове місто та відсутність постійного спортивного залу, він продовжує тренування як у Львові, так і вдома, і додає, що певним чином у цьому йому допомагає навіть фізкультура в університеті. Свій шлях у спорті Остап розпочав ще в шість років, хоча бажання займатися з’явилося ще раніше — у п’ять. Спочатку він хотів піти на карате, але там приймали тільки з шести років, тож довелося рік чекати. Перше тренування справило на нього сильне враження, адже він потрапив до групи, де були майстри спорту, чемпіони світу та Європи, і саме їхній високий рівень став для нього джерелом натхнення.
— Що тебе мотивує тренуватися далі? Чи були моменти, коли хотілося все кинути?
— Бажання покинути спорт, напевно, буває в кожного спортсмена — і у професіонала, і в аматора. У мене воно з’явилося ще до того, як я виграв свій перший чемпіонат України. Але тоді мене підтримав батько: сказав, що треба трохи натиснути — і далі все піде. Я так і зробив, а після цього почалися перемоги. Позаминулого року я виграв уже свій сьомий чемпіонат України й планую продовжувати цю справу.
— А з чим було пов’язане те бажання все кинути?
— Ну, я думав: хто стільки часу проводить у спорті? Я ж за цей час міг би зробити щось інше — пограти в комп’ютер чи погуляти з друзями. А мені треба йти на тренування. Здавалося, що мені не щастить: мої друзі теж мають гарний вигляд, але просто гуляють собі. Тоді я трохи заздрив, та згодом зрозумів, що спорт — це краще, ніж гулянки.
За словами Остапа, його найбільша підтримка та мотивація — сім’я: під час змагань за нього вболівають усі. Хлопець також зауважив, що він не перший спортсмен у родині: батько свого часу займався боксом, а дідусь — футболом. Сім’я в нього спортивна, і він вважає це великою перевагою.
— Розкажи про свої виступи та стиль.
— Я займаюся сольними формами. Використовую зброю, зокрема нунчаки й ками. Виступ — від хвилини. Судді оцінюють техніку, видовищність, емоції, роботу зі зброєю та акробатику.
— Як ти готуєшся до змагань?
— Підготовка до змагань відрізняється від звичайних тренувань. Ми працюємо над витривалістю, технікою, новими комбінаціями, а ще морально налаштовуємося. Для мене це навіть складніше за фізичну підготовку. Перед змаганнями я завжди слухаю музику — це допомагає зосередитися.
Остап також зізнається, що в команді у багатьох є якісь ритуали: заходити на татамі лише з правої або лівої ноги, не голитися перед змаганнями. Проте він нічого такого не робить — лише слухає музику. Крім того, Остап розповідає, що завдяки перемозі на чемпіонаті Європи потрапив до збірної України і тепер має можливість виступати в її складі.
— Що для тебе означає участь у таких змаганнях?
— Це велика відповідальність. Ти представляєш країну, не можеш підвести тренера, родину, друзів. Маєш показати найкраще, на що здатен.
— Яку мету ставиш перед собою на чемпіонаті світу?
— Завжди маю на меті перемогти. Без мети не буде перемоги.
Щодо свого майбутнього Остап зазначає:
— Я бачу себе більше у професії, ніж у спорті. Хочу стати інженером, як тато, але спорт покидати не планую. Мрію, як і всі українці, про закінчення війни та мирне життя.
