Студент кафедри програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Олександр Колодійчук став стипендіатом програми GFPS (Gemeinschaft für studentischen Austausch in Mittel- und Osteuropa e.V.). Його науковий проєкт, присвячений програмуванню логістичних ланцюгів зернового ринку в умовах воєнних викликів, вразив відбіркову комісію та відкрив йому двері до Німеччини. Докладніше про навчання у Бранденбурзькому університеті, академічні успіхи та міжнародні контакти — у нашому інтерв’ю з Олександром.
— Чому ви вирішили навчатись у Львівській політехніці і як обирали спеціальність?
— Оскільки я з відзнакою закінчив спеціалізований ліцей з поглибленим вивченням німецької мови, спочатку розглядав можливість навчатися на німецькій філології. Проте в останні два роки шкільного навчання захопився математикою, що визначило мій подальший професійний вибір. На національному мультипредметному тесті я набрав по 200 балів з усіх предметів, що відкривало можливість вступу до будь-якого вишу України практично на всі спеціальності. Така, на перший погляд, радісна перспектива водночас ускладнювала процес прийняття рішення. Тому я ретельно ознайомився з різноманітними освітніми програмами провідних українських університетів у сфері ІТ і обрав саме Львівську політехніку.
Спершу мене зацікавила програма «Системи штучного інтелекту», проте після тривалих роздумів я остаточно обрав спеціальність 121 — «Інженерія програмного забезпечення», оскільки вважаю, що інженерні знання є своєрідним мостом між теорією і практикою, які формують системне мислення та створюють міцний фундамент на рівні бакалаврської підготовки. Саме це, на мій погляд, забезпечує відповідну базу для подальшого успішного опанування прикладної освітньо-професійної програми магістерського рівня, зокрема й у сфері штучного інтелекту.
— Які у вас враження від навчання на кафедрі програмного забезпечення?
— Лише позитивні. Вимогливі викладачі й насичена освітня програма спершу викликали у мене певне занепокоєння щодо правильності мого вибору через надмірне навантаження, проте з часом я переконався, що всі мої зусилля в навчанні виправдані. Фундаментальну освітню базу Політехніки я особливо відчув під час навчання в Бранденбурзькому технологічному університеті Cottbus-Senftenberg, де половина курсів, які я обрав, були з магістерської програми цього ЗВО. Там я опановував знання нарівні з німецькими студентами, а також зі студентами з Китаю та Індії — країн, де сформувалися потужні ІТ-сектори, які вважають одними з провідних у світі. Цей досвід дав мені впевненість у тому, що моя університетська підготовка загалом і підготовка в ІКНІ на кафедрі програмного забезпечення зокрема відповідає глобальним стандартам освіти.
— Як можете охарактеризувати своє студентське життя у Львівській політехніці? Що для вас виявилося найважчим, а що найцікавішим за час навчання в університеті?
— Звісно, війна наклала певні обмеження на студентське життя мого покоління. Останнім часом мало приводів для радості й веселощів. Мабуть, найважче поєднувати навчання з емоційною напругою, постійними новинами з фронту та переживанням за близьких. Також певні труднощі виникали через зміни у форматі занять, хоча, на щастя, більшість із них проходила в офлайн-режимі (за винятком ракетних загроз), що давало змогу зберігати живий контакт із викладачами та одногрупниками. Водночас найцікавішим для мене стало відчуття належності до академічної спільноти Львівської політехніки. Це і знайомство з професійними викладачами, які завжди відкриті до комунікації, і дружба з талановитими студентами, і відкриття перспектив для професійної самореалізації.
— Звідки ви дізналися про стипендіальну програму GFPS? Що спонукало вас подати заявку на участь у ній?
— Інформацію про цю програму я вперше побачив на сайті ЦМО Політехніки, здається, у 2022 році, але тоді я був першокурсником і не надто цим цікавився. Але коли минулого року знову натрапив на неї на урядовому порталі «Наука в Україні», вирішив спробувати. Для цього я уважно ознайомився на сайті GFPS з умовами участі, підготував відповідний проєкт і надіслав його разом із пакетом документів у визначені терміни.
— Які були ваші перші відчуття, коли ви дізналися, що стали переможцем конкурсу?
— Звісно, я був дуже задоволений результатом, адже, зі слів організаторів, став єдиним з України, хто здобув можливість навчатись у літньому семестрі. Водночас я відчув певну розгубленість щодо подальших кроків, проте організатори надали контакти волонтерів програми, які забезпечили відповідний інформаційний супровід. Незважаючи на те, що моя програма мобільності мала дещо специфічний формат, якщо порівняти з поширеною в академічному середовищі програмою Erasmus+, я отримав всебічну допомогу від ЦМО університету й особливо від пані Наталії Чухрай, за що щиро вдячний.
— Розкажіть докладніше про процес відбору. Що було найскладнішим на кожному з трьох етапів?
— Отриманню e-mail із повідомленням про перемогу в конкурсі передували кілька етапів відбору. Першим був формальний етап, коли я отримав підтвердження, що мій проєкт пройшов попередній відбір, і мене запросили на онлайн-співбесіду у визначений час. Запланована на 20 хвилин розмова тривала майже годину: троє членів відбіркової комісії GFPS, серед яких були здобувачі магістерського рівня та PhD, ставили різні запитання про моє студентське життя, академічну успішність, конкурсний проєкт і мотивацію до участі в програмі. Після цього мене запросили на додаткову зустріч із представниками правління програми GFPS, яка відбулася через кілька днів. За підсумками всіх етапів я успішно пройшов відбір і отримав стипендіальний сертифікат. Загалом труднощів під час співбесід не виникало, ймовірно, завдяки відсутності мовних бар’єрів.
— Чому ви обрали для навчання саме Бранденбурзький технологічний університет Cottbus-Senftenberg і факультет інформатики?
— Загалом BTU Cottbus–Senftenberg є сучасним освітнім і науковим центром федеральної землі Бранденбург, який особливу увагу надає розвитку інженерних та інформаційних технологій, поєднуючи фундаментальні знання з практичною підготовкою. Для проходження літнього семестру 2025 року я обрав профільний факультет інформатики з відповідним набором освітніх компонентів, кількість і зміст яких відповідають вимогам для зарахування мого академічного навантаження за шостий семестр у Львівській політехніці. Крім того, між BTU Cottbus-Senftenberg і нашим університетом діє рамкова угода про співпрацю у сфері академічних обмінів, що є обов’язковою вимогою для мобільності студентів. З інформаційного сайту ЗВО я також дізнався про університетську програму студентського обміну STUDEXA, яку координує міжнародний відділ BTU Cottbus–Senftenberg, і цей формат перебування найповніше відповідав програмним цілям моєї мобільності. Поряд із навчанням у BTU я виконував проєкт у межах програми GFPS, що передбачав участь у двох конференціях і захист мого дослідницького проєкту в місті Ґнєзно (Польща).
— Які з п’яти навчальних модулів, що ви опанували, виявилися для вас найцікавішими чи найкориснішими?
— У BTU я обрав і успішно захистив п’ять дисциплін, частина яких була з німецькомовної програми, а частина — з англомовної, а саме: «Практика з програмування для інженерів» (Programmierpraktikum für Ingenieure), «Бази даних» (Datenbanken), «Сховища даних» (Data Warehouses), «Реалізація проєкту» (Laboratory) і «Програмна інженерія» (Softwaretechnik). З власної ініціативи я також додатково записався, прослухав і захистив практичні роботи з модуля «Вбудовані системи реального часу» (Embedded real time systems) (6 кредитів ЄКТС), однак іспиту з нього не складав, оскільки ця дисципліна виходила за межі нормативного обсягу 30 кредитів ЄКТС для семестрового навантаження.
Під час перебування у BTU я також паралельно продовжував освітню діяльність у нашому університеті. Зокрема, підтримував комунікацію з науково-педагогічними працівниками кафедри, отримував консультації, захищав лабораторні роботи та виконував завдання з дистанційного опрацювання дисциплін, передбачених навчальним планом шостого семестру. Результатом цієї роботи став дистанційний захист курсової роботи та складання заліків з окремих дисциплін. Крім того, я підготувався й успішно склав сертифікаційний іспит Microsoft AZ-900, який був зарахований з дисципліни «Хмарні обчислення» як елемент неформальної освіти.
— Якщо коротко підсумувати, що для вас стало найважливішим результатом цієї поїздки?
— Найважливішим для мене стало усвідомлення правильності професійного вибору та переконання, що українська ІТ-освіта є конкурентною на міжнародному рівні. Я здобув досвід навчання у мультикультурному середовищі, поліпшив комунікативні й мовні навички німецькою та англійською, навчився раціонально розподіляти свій час і набув практичних компетенцій, які, на мій погляд, відповідають вимогам сучасного ринку праці. Ця поїздка також дала змогу ознайомитися з європейськими підходами до ІТ-освіти та її міжнародними стандартами, що відкриває нові перспективи для мого професійного розвитку.
