Софія Гладун — студентка 4-го курсу Львівської політехніки, яка навчається за спеціальністю «Прикладна математика». Вона народилася і виросла у Львові, де вирішила продовжити навчання та присвятити себе науці. За її плечима вже є наукові публікації, міжнародні літні школи у Польщі та Італії, а також перемога в конкурсі «Завтра.UA».
— Я з дитинства люблю математику. Так вийшло в мене, що із самого початку обирала більш технічну спеціальність. Обрала Львівську політехніку, бо вважаю, що вона пропонує найбільше і якість навчання тут найвища.
Прикладну математику ж обрала через те, що круто знати математику, але ще крутіше вміти її застосовувати. Я дізналася більше про спеціальність і зрозуміла, що це не просто математика й не просто програмування, а використання математики у програмуванні. І не тільки у програмуванні. Я обрала саме цей напрям, бо тут є дуже багато варіантів для розвитку в майбутньому, — впевнена дівчина.
Уже на першому курсі Софія долучилася до наукової діяльності на кафедрі, де разом із професором Ростиславом Бунем досліджувала викиди CO2 (вуглекислого газу). Це стало її першим досвідом роботи над серйозними науковими завданнями в команді.
— Кінець першого курсу… Я ще трохи налякана, з квадратними очима, не розуміла, що це за математика така. У школі вчила інше, було страшно, не все зрозуміло, а потім побачила, де і як це можна застосувати, і це мене мотивувало. В нас на кафедрі надають дуже багато різних можливостей: проєкти, подвійні дипломи — і це дуже круто, — згадує Софія.
Студентка також активно бере участь у міжнародних освітніх ініціативах. У Гданському університеті (Польща) та Університеті Л’Аквіли (Італія) Софія проходила літні школи, де вивчала фізику та математичне моделювання природних катастроф, зокрема землетрусів.
— В Італії, наприклад, я мала неймовірний досвід. Були дуже цікаві проєкти з акцентом на моделювання, на використання математики та програмування для передбачення природних катастроф, як-от землетрусів — це дуже актуально для місцевих, бо в них є проблеми з цим. Вони показали, як можна застосовувати математику, щоб передбачати землетруси, боротися з їхніми наслідками та мінімізувати їхній вплив. Це теж було дуже цікаво, — розповідає студентка.
Як зазначає дівчина, цей досвід виявився надзвичайно корисним, адже дав змогу не лише здобути нові знання та долучитися до цікавих проєктів, а й підвищити рівень англійської та познайомитися з новими людьми.
Щоб потрапити до цих літніх шкіл, потрібно було мати високий рейтинг академічної успішності й достатній рівень англійської (B2). Далі справа була за мотиваційним листом, резюме та рекомендаціями — співбесід не було.
— Мені допомагав науковий керівник Ростислав Бунь — давав рекомендації, підказував, що і як краще зробити та написати. Я пройшла відбір і поїхала. Для участі у програмі Гданського університету потрібно було мати рейтинг не менш як 80 балів, а для італійського університету — отримувати академічну стипендію, — пояснює Софія і додає: — Загалом про більшість таких проєктів нас повідомляє саме Ростислав Адамович. Він розсилає студентам інформацію про актуальні можливості. Дехто з моїх однокурсників їздив на два семестри у межах програми Erasmus+, хтось планує податися ще раз у майбутньому. Маємо також співпрацю з тим самим Університетом Л’Аквіли щодо магістерської програми подвійних дипломів. Багато студентів цікавляться цим напрямом. У нас кожен шукає свій шлях: хтось пробує один варіант, хтось — інший. І так потроху, крок за кроком.
Ще одним важливим кроком стала участь у програмі «Завтра.UA», де дівчина подавала частину свого наукового дослідження про гіпергеометричну функцію Горна — доволі складну для обчислень, але дуже цінну для наукового застосування.
— Ми працювали над розвиненням гіпергеометричної функції Горна в гіллястий ланцюговий дріб разом із професором Романом Дмитришиним. Спершу це мала бути наукова публікація, але згодом у нас виникла ідея податися на конкурс «Завтра.UA». Для участі ми подали дещо спрощений фрагмент роботи, а повний варіант статті опубліковано пізніше в науковому журналі з квартилем Q1, — каже Софія.
«Завтра.UA» — це програма підтримки талановитої молоді, заснована Фондом Віктора Пінчука у 2006 році. Її головна мета — формування нового покоління інтелектуальної та ділової еліти, здатної змінювати країну. Щороку відбувається всеукраїнський відкритий конкурс, у якому можуть брати участь студенти з українських університетів, що навчаються за денною формою на третьому-шостому курсах. Основними критеріями відбору є високий рівень знань, лідерські риси, комунікативні навички та бажання зробити внесок у розвиток України.
Софія пройшла три етапи відбору: подання документів (рекомендаційні й мотиваційні листи, резюме, наукова робота тощо), групове завдання та особисту співбесіду. Дівчина ділиться, що найскладнішою була саме командна робота, адже їм дісталося завдання — вирішення проблеми безробіття, а це взагалі не її сфера.
— Там були різні люди: і медики, і геологи, і представники інших спеціальностей. Тобто абсолютно різні науки, різний рід занять. Групове завдання було свого роду випробуванням. Нас поділили на команди й дали вирішувати завдання. Яке було завдання? Суть його полягала у знаходженні унікального рішення для проблеми ринку праці. Це була власне командна робота, щоб побачити, як ми працюємо в команді, які в нас лідерські навички — і це було доволі складно, але водночас цікаво. Після цього була ще індивідуальна експрес-співбесіда тривалістю 5 хвилин, під час якої журі перевіряло мою реакцію на запитання: чи кажу я правду, чи комфортно-некомфортно почуваюся, як оцінюю свою роботу і так далі. Тобто це була перевірка на мою витривалість і стресостійкість, — зазначає студентка.
Програма не тільки надає фінансову підтримку, а й залучає до різних активностей, заходів, лекцій, які можуть відвідати всі переможці. Вона забезпечує доступ до мережі однодумців, менторів, навчальних програм і практик. Не менш важливо й те, що це сприяє появі нових соціальних і наукових проєктів, які можуть мати реальний вплив на суспільство. Всього було 329 претендентів на стипендію, з них її здобули — 60, і троє з них — студенти Львівської політехніки.
Окрім навчання Софія також захоплюється читанням, каже, що, як і математику, книжки любить ще з дитинства, буквально виросла на трилерах, а тепер віддає перевагу фентезі. Також захоплюється малюванням і творчістю. Водночас активно долучається до волонтерства: підтримує притулки для тварин, донатить, бо відчуває потребу бути корисною.
— З початком повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що кожен має робити свій внесок. Я не можу бути донором крові, зате роблю все, що можу — допомагаю фінансово, шукаю різні можливості, щоб долучитися. Дуже багато тварин наразі без домівок, і всім треба допомогти, — зауважує дівчина.
Навчання в університеті Софія сприймає як баланс між викликами і задоволенням.
— Я не змушую себе вчитися силоміць. Якщо кайфую від того, що роблю, тоді й навчання не важке, — каже вона. — Так, є гуманітарні предмети, які мені важко даються. Але математика, програмування — це те, в чому я справді бачу себе.
Попереду — четвертий курс, написання бакалаврської роботи (знову під керівництвом Ростислава Адамовича) і, можливо, участь у програмі подвійних дипломів. Хоча магістратура ще трохи лякає, тож Софія не поспішає — хоче дати собі час, щоб подумати:
— Хочу спочатку закінчити бакалаврат, зробити паузу. А далі побачимо. Можливо, буде магістратура, можливо — інші програми. Але наразі головне — пройти цей рік і зробити все, що можу.
