Моя співрозмовниця навчається на прикладній лінгвістиці – вивчає іноземні мови й програмування. Спеціальність дає широкий вибір професій. Але і вчитися на цій освітній програмі треба дуже багато. І доволі непрості дисципліни доводиться опановувати. Тому коли почалося дистанційне навчання, спершу було дуже складно. Втім, дівчина розуміє, що тому, хто дійсно старається і вчиться, ніколи не буде легко.
– Які ти побачила труднощі дистанційного навчання?
– Ми вчимося в університеті, де більшість інформації подають таким чином, аби ми самі її відшукували, тобто студентові дали завдання на основі інформації, викладеної коротко, а він має знайти більше для тієї чи іншої теми. Насправді коли було аудиторне навчання, викладачі ставилися до студентів більш лояльно. Є такі предмети, які повноцінно вивчити можна лише в аудиторії. У будь-якому разі, звісно, легше аудиторно навчатися, ніж дистанційно. Збоку здається, що на дистанційному ми маємо більше часу, але це не так, тому що той, хто дійсно вчиться, буде так само зайнятий, як тоді, коли ходив до університету. Насправді на дистанційці доводиться самостійно шукати інформацію, більше самотужки готуватися, намагатися зрозуміти тему, оскільки викладачі теж іноді розгублені в тому, як правильно викладати та подавати ту чи іншу інформацію в новому для них форматі. Я вважаю, що навчання на стаціонарі – це можливість прожити дійсно справжнє студентське життя, де кожного дня ти зустрічаєш щоразу більше нових людей.
– Під час дистанційного навчання цілком змінився ритм нашого життя. Тобі більше подобається вчитися дистанційно чи аудиторно?
– На початку я зрозуміла, що на лекції можна вдягнути навушники і спокійно піти на прогулянку до парку. Але коли все повністю зачинили, почався локдаун, мене це дуже збентежило, оскільки 24/7 ти вдома. Хотілося за день хоча б на трішки кудись вийти, але нема куди піти. Це дуже вплинуло на мою психіку і спонукало до того, щоб лише вчитися – і я повністю зосередилася на навчанні. Відповідно, сесію склала майже на всі п’ятірки, на відмінну від попередніх в офлайні. Попри те, мене не дуже задовільняє дистанційне навчання, адже це важко як ментально, так і фізично. Воно дуже виснажує, позбавляє яскравих моментів справжнього студентського життя.
Мене тішить те, що у нас проблем в організуванні пар немає. В обох формах навчання бачу однаковий рівень викладання. Дистанційне навчання краще в тому, що студенти можуть виспатись та підготуватися краще до пар. Найголовніше – це ставитися до навчання відповідально й не забувати про його важливість.
– А чи припускаєш, що так може доведеться вчитися до кінця четвертого курсу?
– Наші люди здебільшого байдужі до проблеми пандемії і ставляться до неї несерйозно, тимчасом як варто бути максимально обережними. А в нас на початку нехтували всіма правилами. Зрештою, я сама спочатку не цілком розуміла загрозу цього коронавірусу. І сама думка про те, що коли ми повернемось до університету, де є величезне скупчення людей (навіть якщо всі будуть у масках!), викликає страх, бо маски повноцінно не захистять нас. Коли є можливість перебути пандемію вдома, то краще перебути. Тому з цього погляду я за те, аби якнайдовше продовжувалась дистанційка, тому що таки боюся цього вірусу, адже наразі нема 100% гарантії на те, що вакцина нас захистить, а здоров’я все-таки важливіше, ніж навчання.
– Чи не втратила ти під час дистанційного навчання зацікавлення до своєї спеціальності?
– Ні, воно не зникло. Знаючи, які я матиму можливості зі своїм дипломом для роботи в майбутньому, мене нічого не відштовхує вчитися навіть більше. Навпаки, з’явилася така кількість предметів, які дійсно мене дуже зацікавили. Розумію, яка крута моя спеціальність! Для мене дистанційна форма стала викликом, тому що я зрозуміла важливість навчання для себе й отримую задоволення з цього. На очній формі такого не було. Тоді навчання мені більш нагадувало будні школи, куди ти приходиш, вчишся, потім повертаєшся додому і знову вчишся. А от на дистанційному навпаки – ти стараєшся вчитися сам, бо розумієш, що це потрібно не батькам, не викладачам, а тобі!
– Ось ти кажеш про можливості. Розкажи, чому обрала саме Політехніку?
– Мені не було важливо, який університет, адже моєю метою номер один був Львів. Я в захваті від цього міста, й думка про те, що я буду там вчитися, проживати та працювати, здіймала мене до небес. Прикладна лінгвістика найбільш популярна саме в Політехніці, про неї дуже багато думала, коли мала вступити. Вважаю, що мій вибір був правильним.
– А тепер, протягом дистанційного навчання, часто буваєш у Львові?
– До Львова приїжджаю досить часто, адже мені іноді важко вчитися вдома, тому що тут відволікаюся. А живучи в гуртожитку, можу спокійно зосередитися на навчанні. Також маю багато справ у місті, які доводиться вирішувати за достатньо короткий термін. Основною метою моїх поїздок до Львова навіть під час дистанційки є навчання. Також я встигла познайомитись в цьому місті з багатьма людьми, з якими постійно підтримую контакт. Тому коли буваю у Львові, то завжди хочу зустрітись з кимось, іноді навіть розписую графік зустрічей на тиждень.
– Розкажи про свої захоплення: чим любиш займатися, які маєш уподобання?
– Попри насичене навчання, дуже полюбляю танцювати. Зрозуміло, що через пандемію поставила це захоплення на паузу. Але зараз я змогла відкрити для себе світ краси, а саме – світ макіяжу. Я завжди мала якісь комплекси щодо своєї зовнішності, а завдяки тому, що тепер ходжу на макіяж як модель, я змогла відкрити себе з іншого боку. Зараз мене цікавить можливість заробітку в царині краси, оскільки моделі можуть отримувати непогані гроші, навіть у Львові.
Окрім макіяжу, дуже полюбляю читати. Ось тепер перечитую в оригіналі «Гаррі Поттера». Також майже весь мій вільний час займає читання фікшенів – це мене просто затягує в кожну окрему історію, її я переживаю, наче в реальному житті. Щодня відкриваю щось нове для себе в світі музики, адже я – фанатка багатьох нових артистів, яких дійсно мало хто помічає.
– А як себе бачиш професійно?
– На цей момент планую працювати в ІТ-компанії або хотіла б стати асистенткою якогось працівника компанії, адже люблю організовувати зустрічі, розписувати розпорядок дня, працювати з документами… Після закінчення університету можу бути філологинею і слеш-програмісткою.
