21 листопада Колегія та профком студентів і аспірантів нашого університету спільно з ГО «Львівський молодіжний клуб» організувала для студентів сюрприз ― зустріч із телеведучим, фронтменом Першого українськомовного гуморшоу «Вар’яти», волонтером Сергієм Притулою. Незважаючи на те, що це вже другий у цьому році візит зіркового гостя до Політехніки (попередній був навесні), охочих побачити й послухати його зібралося чимало ― актова зала І навчального корпусу була заповнена вщерть.
Перш, ніж перейти до запитань (саме у такому форматі зазвичай відбуваються подібні зустрічі) Сергій Притула привітав усіх із Днем Гідності та Свободи:
― Гідність і свобода ― це два поняття, які є базовими для формування людини, нації і політичної свідомості. Мати гідність і свободу ― дуже важливо, особливо, коли хтось забезпечує вам таку можливість своїм життям. Гідність можна проявляти різними способами ― наприклад, не продаючи свій голос на виборах. Ви маєте відчувати у собі той ген, який відрізняє нас від наших східних сусідів і наближає до Європи. Бо у житті людини немає більшої цінності, ніж свобода, і ніхто не має права її обмежувати. Це те, що споконвіку було притаманно українцям, тому хочу вас щиро привітати і наголосити: сьогоднішній день ― це не ще одна дата в календарі. Люди, які загинули під час Революції Гідності і, які гинуть зараз на Сході, зробили це для того, щоб ви мали можливість ні в чому собі не відмовляти і вести усталений спосіб життя. Кожен із них зробив вибір і не пошкодував свого життя для того, аби усі ми почувалися вільно у нашій країні.
Опісля перейшли до запитань. Говорили про творчість, політику, особисте життя та інше.
— На вашу думку, чи потрібний сьогодні диплом про вищу освіту?
― Вашій мамі ― так (сміється). Але якщо серйозно, то освіта, звичайно, потрібна. Усе залежить від того, як ви до неї ставитеся: якщо ви вирішили просто «профілонити» 5 років у виші, то вам той диплом і не здався. Я, як людина, яка працює у телевізійній сфері, іноді ― у кіноіндустрії, відчуваю, що мені дуже бракує базових професійних знань, маючи які, мені б не довелося набивати ґулі і навчатися на власних помилках.
— Чи не шкодуєте, що не пройшли у парламент?
― Так, і однією із причин цього є темпи еміграції з України. Я страшенно шкодую, бо виїжджають, не ті кому подобається Путін і ОПЗЖ, а нормальні, класні, прозахідні українці із правильними цінностями, золотими руками і високим IQ, тому що там, за кордоном, їх цінують більше, ніж тут. Тож постарайтеся не виїжджати з України ― вона вам буде вдячна за це.
— Що робити із молоддю, яка має радянське мислення, успадковане від батьків?
― Ця проблема полягає у спаскудженій, ще за часів союзу, системі освіти. Те, якою виросте дитина, у значній мірі залежить від школи. Наприклад, у США існує державна програма, за якою учень середньої школи за час навчання має відвідати 5 чи 7 штатів, бо Америка ― величезна, і люди з різних штатів сприймають життя і навіть розмовляють по-різному. Тому дітки з різних штатів їздять країною, знайомляться, об’єднуються ― відбувається розсіювання, асимілювання і вбирання культури одне одного. Ми ж до сьогодні мислимо стереотипами: той, хто живе біля польського кордону, тицяє пальцем на Схід і вчить дитину, що «там живуть лише поганці і кацапи», а ті, хто живе на кордоні з Росією розказують, що на Західній Україні ― «бандери, які жеруть православних младєнцов». Ми далі виховуємо дітей у страшних стереотипних межах, і це потрібно долати.
