«Реставратори, як медики, не мають права на помилку»: Олег Рибчинський про порятунок давніх скульптур

За матеріалами порталу Zaxid.net
Олег Рибчинський

У межах Львівського тижня скульптури доктор архітектури, професор кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка» Олег Рибчинський провів екскурсію реставраційною майстернею і розповів, як старі скульптури та інші цінності рятують від руйнації. Над відновленням давньої спадщини працюють студенти старших курсів під керівництвом викладачів. Найскладніші об’єкти є їхніми магістерськими роботами.

Кафедра архітектури та реставрації існує не так давно. Сьогодні вона фактично єдина в Україні, що готує фахівців з відновлення каменю і деревини. Нині реставратори розмістилися у будівлі колишнього Палацу справедливості на вул. Князя Романа, 1–3, де працював суд. Скульптура Феміди авторства Антона Попеля та гіпсові леви Леонарда Марконі у фоє надихають реставраторів відроджувати давнє мистецтво. ZAXID.NET відвідав майстерні і розповідає про цінні артефакти і складнощі їхнього порятунку.

Недовговічні дерев’яні скульптури

Наймасштабнішими за розміром у майстерні зараз є скульптури з вежі домініканського монастиря у Підкамені. Це три дерев’яні скульптури, покриті мідними листами, висотою понад 3,5 м. Від четвертої залишилися лише груда мідних листів: у 2011 році вона впала з вежі і розбилася. Відтоді фахівці рятують три інші. Це Святий Домінік і Яцек Одровонж, хоч і без голови.

Олег Рибчинський розповідає, що скульптури датуються 1769–70 роками, і припускає авторство Антона Осинського. «Це унікальна технологія доби пізнього рококо, застосована виключно в Підкамені, в цьому монастирі», – наголошує реставратор.

Дві трохи менші за розмірами дерев’яні скульптури привезли з церкви у Тернополі, однак з’ясувалося, що вони походять з костелу у Судовій Вишні, якого нині вже не існує. Вони дуже знищені деревоїдом, над ними зараз працюють студенти Львівської політехніки.

А ще дві дерев’яні скульптури знайшли у смітнику. Хтось навіть пробував «реставрувати» їх самостійно: вони мали прибиті цвяхи і намотану матерію. Ймовірно, скульптури походять з костелу монастиря кармелітів черевичкових. Він існував раніше поруч з корпусом Політехніки, на його місці згодом влаштували в’язницю, де сидів Іван Франко. Від того костелу донині збереглася лише одна північна стіна з фресками, все решта демонтовано під стоянку.

Підлога з підсвіткою XII століття

Олег Рибчинський показує чи не перший в історії України відтворений фрагмент церковної підлоги XII століття з Буська, по якій свого часу ходили князі. Керамічні плиточки трикутної форми відкопали археологи. Під час реставрації хіміки проаналізували їхній склад і з’ясували, що в поливі є фосфор, який робить плитку флуоресцентною.

«У XII столітті українські майстри знали технологію підлоги, яка підсвічувалась. Якщо до поливи додати деревний попіл або кістки риби, які містять фосфор, вона буде підсвічуватись. Я також досліджував фрагменти керамічного плитки XII століття з Рівного, Львова, Звенигорода, Олешкова. Композиційно це були такі ж підлоги, як, наприклад, в Сан Марко у Венеції. Тоді були серйозні візантійські впливи і багато уваги приділялося мистецькому вистрою церкви», – пояснює Олег Рибчинський.

Мозаїку підлоги з птахом посередині відтворила реставраторка Тетяна Рупа. За деякий час її можна буде побачити у музеї археології ЛНУ.

Ще одна мозаїчна підлога церкви – магістерська робота однієї з найталановитіших студенток кафедри Юлії Пужак – з Олешківської ротонди XII ст. та авторського розчину. Фрагменти керамічних плиток цієї давньоруської церкви знайшли в селі біля Івано-Франківська і зберігали в обласному музеї. Однак під час переїздів вони загубилися. Юля Пужак, використовуючи фото, рисунки, обміри археологів, відтворила фрагмент підлоги. Робота студентки присвячена ідеї «реставрації втраченої пам’ятки», каже Олег Рибчинський.

Найгарніша каплиця Європи

В університетській майстерні відновлюють чимало робіт з Бережан. Зокрема, тут рятують дві понищені скульптури авторства Йогана Пфістера з королівського червоного мармуру, які стояли в каплиці-усипальниці Сенявських у Бережанах.

Рельєф з могили Юрія Сенявського, який помер маленьким хлопчиком, з каплиці св. Трійці навмисне був пошкоджений у радянські часи: відбиті ніжки та розбите обличчя скульптури. На кафедрі відлили модель цього рельєфу в гіпсі, а потім будуть відтворювати скульптуру з іншого матеріалу.

«Ця каплиця Бережанського замку була, напевно, найгарнішою в центрально-східній Європі у XVII-XVIII ст. і навіть до Другої світової війни», – наголошує викладач. Однак з гіркотою додає, що це «культура XX ст.» спричинила численні втрати і збитки.

Також у майстерні є станції хресної дороги з парафіяльного костелу Бережан, який згодом перетворили на спортзал, а також дерев’яна скульптура з монастиря бернардинів. Вона була виконана з липи, покрита левкасом, позолотою і поліхромією і стояла, ймовірно, на казальниці. За стилістикою роботи доктор наук припускає, що це авторство Франциска Оленського, учня Йоганна Георга Пінзеля. Студенти її стабілізували, підклеїли, закріпили деревину. Але ще треба попрацювати з наслідками деревоїдів, обробити – роботи тут ще на рік.

Труднощі професії

Олег Рибчинський розповідає, що в Європі фах реставратора прирівнюють до фаху медика. «Ми так само не маємо права на помилку, як і лікарі», – каже доктор архітектури.

Впродовж трьох років студенти вчаться, набираються досвіду, роблять копії. Відновлення давньої скульптури їм доручають лише на четвертому році навчання. У кожному окремому випадку приймають індивідуальні рішення. Насамперед оригінальні роботи відчищають від забруднень, аналізують елементи на первинність чи вторинність. Нічого відразу не демонтовують.

«Завдання реставратора – допомогти людині побачити біографію пам’ятки. Яка б вона не була – позитивна чи складна, пов’язана з трагічними подіями, але це все є біографія пам’ятки. Бо інакше навіщо нам пам’ятки, якщо вони не будуть викликати емоції», – підсумовує Олег Рибчинський.

Ще однією унікальною врятованою скульптурою в майстерні Політехніки є Скорботний Христос зі селища Нижанковичі. Про його порятунок ZAXID.NET розповів у матеріалі Розстріляний Христос з прикордоння: жителі Нижанковичів врятували зруйновану скульптуру.

Олег Рибчинський Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу Ілюстрація до матеріалу