30 вересня 2025 року студенти Інституту архітектури та дизайну (групи АР-105, АР-111, АР-114) та Інституту економіки і менеджменту (група ЕВ-13) разом із завідувачкою катедри української мови, доценткою Оксаною Литвин відвідали виставку «Рай/Пекло» у Zenyk Art Gallery.
Подія стала справжнім культурним відкриттям для студентів – експозиція вразила контрастами, глибиною та особливим поєднанням класичного й сучасного мистецтва.
Студентка гр. АР-111 Левицька А.-Ю. поділилася своїми роздумами: «Мистецтво завжди було тією мовою, яка говорить із людиною безпосередньо, минаючи логіку, пояснення чи довгі слова. Воно торкається найпотаємніших струн нашої душі, змушує відчувати й замислюватися над тим, що важливе й справжнє. Саме такими стали мої враження від виставки «Рай/Пекло», що відбулася у львівській Zenyk Art Gallery. Ця подія вразила мене глибиною, контрастами та особливим діалогом між минулим і сучасним. Вже з перших кроків у галереї відчувалося, що це не звичайна експозиція. Простір був продуманий так, щоб відвідувач рухався ніби дорогою між двома світами. В одному залі – світлі, легкі образи, символи чистоти, райської гармонії. В іншому – важкі, драматичні полотна й інсталяції, які передавали біль, страждання та хаос. Саме цей контраст і створював відчуття постійного напруження, що супроводжувало мене протягом усього огляду. Особливо мене вразила ідея організаторів виставки поєднати класичне мистецтво з роботами сучасних українських митців. На одній стіні можна було побачити гравюри Альбрехта Дюрера та ікони XVI століття, які століттями символізували уявлення про рай і пекло. А поряд – інсталяції та живопис молодих авторів, що відображають сьогоднішні реалії: війну, втрати, боротьбу, пошуки внутрішнього спокою. Завдяки такому поєднанню глядач міг відчути, що питання добра і зла, світла і темряви завжди хвилювали людство, незалежно від часу чи культури. Серед експонатів були ті, що залишили в моїй пам’яті особливий слід. Одним із них став коридор, устелений білим пір’ям. Коли я проходила ним, здавалося, ніби сама наближаюся до якоїсь райської брами. Це був символ чистоти, спокою й світла, якого так прагне душа. Водночас інші роботи нагадували про пекельні реалії нашого часу. Інсталяція Іллі Трофімчука «Поверніть мій сон» особливо зворушила мене: вона нагадала, як війна руйнує затишок, забирає у людей найпростіше – сон, мир і спокій у власному домі. Не менш приголомшливою була ікона «Страшного суду», яка нагадувала про вічний вибір людини та відповідальність за власні вчинки. Стоячи перед цим образом, я відчула, що виставка не просто демонструє мистецькі твори, а порушує важливі питання, змушує чесно подивитися на самого себе. Головна сила цієї експозиції полягала в тому, що вона не давала готових відповідей. «Рай/Пекло» ставало дзеркалом, у якому кожен бачив щось своє. Для когось це була історія про віру і гріх, для іншого – про війну й мир, а для когось – про власні внутрішні переживання. І саме в цьому полягав її унікальний ефект: вона перетворювала відвідувача на співучасника діалогу. Я зрозуміла, що рай і пекло існують не лише як релігійні образи, а й у нашому повсякденному житті. Ми створюємо їх власними вчинками, словами, думками. Іноді рай може бути просто у відчутті спокою серед рідних, а пекло – у байдужості чи злобі, що отруюють серце. Окремо хочу відзначити саму Zenyk Art Gallery. Це сучасний простір, у якому враховані потреби всіх відвідувачів. Галерея доступна для людей з інвалідністю: є пандуси, ліфти, інформація шрифтом Брайля. Це робить мистецтво справді відкритим для кожного, а такий підхід викликає повагу й вдячність. Коли я виходила із галереї, то відчувала, що ця подія залишила в моєму серці глибокий слід. «Рай/Пекло» стало не просто культурним заходом, а справжнім випробуванням для свідомості. Виставка змусила мене замислитися: що саме я створюю у своєму житті – рай чи пекло? Чи здатна я обирати світло навіть у найтемніші часи? Для мене ця експозиція стала нагадуванням про силу мистецтва. Воно не тільки прикрашає наш світ, а й відкриває в нас нові сенси, примушує шукати відповіді на найважливіші запитання. І я впевнена, що враження від цієї виставки залишаться зі мною ще надовго».
Заставецька Іванна, студентка гр. АР-111, відзначила: «Для нас, студентів Інституту архітектури та дизайну, ця подія стала справжнім натхненням. Виставка справила надзвичайно сильне враження – кожен експонат випромінював власну енергію та унікальність. Особливо мене вразила скульптура «Поверніть мій сон» – у ній відчувалася глибока емоційність, символізм і майстерність виконання. Також ми були щиро подивовані картиною Іллі Ріпина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», яка є справжнім шедевром українського та світового мистецтва. Галерея зачаровує своєю особливою атмосферою, нестандартними архітектурними формами, гармонійним освітленням і різноманіттям технік виконання робіт. Кожен зал відкриває новий світ, сповнений творчості, фантазії та краси. Я щиро рекомендую відвідати цю виставку всім, хто цікавиться мистецтвом, красою та сучасними тенденціями в дизайні. Це місце, де можна відчути справжній дух творчості та отримати естетичне задоволення».
«Згадуватиму ще не один рік, – каже студентка-архітекторка Оліфір Анна (гр. АР-111), – виставку «Рай/Пекло», адже це не просто експозиція, а розмова про світло й темряву в нас. Митці минулого й сучасного стоять поруч, і від цього контрасту все відчувається гостріше. Найбільше мене вразила скульптура «Фея Маріуполя» – символ болю, незламності та втрати. Ця скульптура не про емоційний образ, а про стан людини, що глибоко захований, та з’являється, коли нам особливо боляче. Простір галереї побудований так, що кожен зал як новий крок випробування: робиш крок у «рай», а «пекло» все одно поруч. Особливості додає оригінальне полотно «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» Іллі Ріпина, що буквально повертає до землі: від масштабу й фактури фарби відчуваєш живу історію. Моральну напругу підсилює кімната з візуальним та звуковим зануренням у зруйновані українські міста часів сучасної російської окупації. Організатори виставки провели надзвичайно вдалу та кропітку роботу, а виставку я рекомендую відвідати усім майбутнім архітекторам, дизайнерам».
Палка В. (гр. АР-111) теж захоплено відгукується про виставку «Рай/Пекло» у Zenyk Art Gallery: «Тема дуже вразила мене та припала мені до душі. У галереї було чимало експонатів, та найбільше мені сподобалась імпресійна зала. У ній транслювався відеоряд на кожну стіну, що й створювало відчуття реальності побаченого. На мій погляд, у ньому йдеться про розвиток людства та його циклічність. Та ця зала – не єдине, що мені сподобалось, у музеї був один із варіантів картини Іллі Ріпина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Я рада, що змогла побачити цю роботу, оскільки ми її могли втратити, але її відреставрували, «вилікували». Це є доказом того, що ворог нас не зламає».
Студентка групи АР-105 Машталєр А.-М. зауважила, що вислів на галереї «Жити мистецтвом і мистецтво жити» – це бачити сенс навіть у тіні, знаходити рівновагу та гармонію серед розрухи. «Якщо брати це в контексті війни, то виставка стає ще більш значущою: мистецтво, яке було евакуйоване, відновлене і несе в собі сліди руйнування та надії на відродження і світле майбутнє», – каже майбутня архітекторка.
Виставка «Рай/Пекло» у Zenyk Art Gallery стала для студентів не лише культурною подією, а й нагадуванням: мистецтво здатне не лише прикрашати світ, а й лікувати душу, змушуючи кожного шукати світло навіть у найтемніші часи.
