Життя під час постійних відключень світла, коли зникають опалення і водопостачання, нікому не додає оптимізму. Про те, як не скотитися у відчай, бути бадьорими і підтримати близьких, «Главкому» розповіла професорка кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти Львівської політехніки Олена Лещинська.
– Відключення світла: темно і холодно надворі, темно і холодно вдома, похмуро на душі. Чи можна якось внутрішньо себе налаштувати, щоби менше журитися?
– Хочу нагадати, що ми вже переживали блекаут у кінці 90-х. Який вихід? Гуртуватися! Я у той період проживала у гуртожитку. Ми з сусідами збиралися разом і вирішували, до кого «ідемо на свічку». Були якісь розмови, дискусії, забави для дітей – те, що можна робити, коли немає електрики.
Ми маємо подбати про свій психологічний стан, мінімізувати стихійні переживання. Треба, як і раніше, регулярно харчуватися. Треба подумати, з ким із друзів зустрітися, де побути разом. Тобто якось перетворити цей блекаут на події, які не несуть негативного настрою і не дають відчуття безвиході.
– У випадках, коли людина не може контролювати ситуацію і тривожиться через це, психологи радять взяти під контроль принаймні щось. Наприклад, зробити прибирання, скласти список справ, які потрібно зробити, коли з’явиться електрика тощо. Як ви ставитеся до такого методу розради?
– Якщо ми говоримо про те, як структурувати цей час, то так, треба подумати, що можна зробити без електрики і діяти.
Однак якщо ми говоримо про неприємні емоції, їм треба протиставляти приємні. Коли нам холодно – ми лікуємось теплом, коли нам смутно і самотньо на душі – ми лікуємося спілкуванням та взаємодією з іншими людьми. Можна також подумати, кому гірше у цей момент і допомогти йому.
Крім того, є такий психологічний лайфхак, що будь-яку ситуацію, яка лякає та напружує, треба додумати до кінця: оце добре, оце погано, як буде потім – і врешті-решт ми приходимо до висновку, що нічого, прорвемося.
Зрештою у такі моменти можна сказати собі: я доросла людина, у житті всяке буває, я відповідальна, я це переживу. Я б радила критично і об’єктивно поглянути на ситуацію. Ти живий, тобі у цей момент нічого не загрожує, ти маєш що їсти, ти зараз не замерзнеш – тоді у чому причина смутку?
– Активно тривають суперечки щодо того, чи доцільно ставити новорічні ялинки у містах під час війни…
– З одного боку, дуже близькі до мене військові кажуть: «Святкуйте як хочете. Ми воюємо за те, щоби у вас все було добре». З іншого боку, цивільні мали би проявити солідарність з військовими. Треба також мати на увазі, що є сім’ї, у яких близькі зараз у війську – їм не до свят. Ще більше не до свята сім’ям, які вже когось поховали. Я вважаю, що треба як мінімум проявити солідарність: у країні війна і зараз не до розваг.
– Часто лунає контраргумент: не потрібно рашистам і Путіну давати можливість забрати у наших дітей свято, новорічну казку.
– Я цю думку також чую. Але хто заважає у дитячому садку, школі, вдома влаштувати дітям свято? Громадськість же обговорює вуличні гуляння. Прогулянка центром міста саме до ялинки не є обов’язковою. Дітям слід пояснити: «Сьогодні нема ялинки та свята, тому що ця сволота на нас напала». Я думаю, що це важливо.
Повний текст матеріалу – на сайті «Главком».