Останніми роками потік трудової міграції з України все зростає. Трудова міграція з України має як позитивні, так і негативні наслідки для економіки України. На цю тему у Львові відбулася дискусія, в якій взяли участь начальник управління інвестиційної політики ЛОДА Роман Матис, доктор економічних наук, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки Інституту адміністрування та післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» Уляна Садова, заступник директора Львівського обласного центру зайнятості Оксана Іванчук та інші.
Начальник управління інвестиційної політики ЛОДА Роман Матис змалював проблему трудової міграції, виходячи з власних суб’єктивних спостережень. На його думку, трудова міграція не є такою масштабною у контексті бізнесових компаній, зокрема, іноземних. За його спостереженнями, в середньому близько 8% у працюючому штаті працівників є потенційними трудовими мігрантами. У світовій практиці критична маса трудової міграції становить 12%.
На його думку, проблема трудової міграції є насправді не проблемою, а інструментом, який може бути використаний компанією ширше. Адже підприємства можуть виявляти серед своїх працівників потенційних трудових мігрантів, можуть скерувати їх на свої дочірні компанії за кордоном, але чомусь не роблять цього. Очевидно, такі підприємства також мають проблеми з трудовою силою і в інших країнах.
Доктор економічних наук, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки Інституту адміністрування та післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» Уляна Садова вважає, що міграція – це свобода вибору людини. На її думку, кожна людина має право жити там, де вона хоче, як хоче, і мати всі блага, на які заслуговує. Але ми живемо на певній території, і коли ця територія втрачає певну кількість свого людського капіталу, то це дуже великий ризик для становлення і розвитку держави.
«На сьогодні ми маємо ситуацію, коли українська міграція переходить з чисто економічної, коли люди їдуть за кордон заробити кошти і повернутися назад, в інший вимір, коли люди хочуть переселитися в іншу країну. Це дуже великий виклик для України», – зазначила Уляна Садова.
Вона наголосила, що п’ята хвиля міграції є освітньою. Молодь у різний спосіб виїжджає за кордон, щоб отримати не лише вищу оплату праці, але й вищу освіту, можливість краще комунікувати з подібними собі завдяки вивченню іншої мови.
За її словами, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки провели дослідження на цю тему серед студентів і виявилося, що вже на останніх курсах 97 відсотків студентів, які вивчають ІТ-технології, архітектуру тощо, заявляють, що хочуть їхати за кордон, щоб облаштувати своє життя там.
Свого часу такими процесами була пронизана Польща і місця, які там звільнилися, зайняли українські студенти і викладачі. До того ж, уряд Польщі створює сприятливі умови для цього.
Проте, на думку Уляни Садової, український уряд теж має робити певні кроки для того, щоб українські студенти залишалися в Україні. Потрібно створювати такий пакет соціальних послуг, який би втримав викладача і студента в Україні.
Відсутність роботи стає щораз меншим чинником для міграції. Серед причин трудової міграції на першому місці стоїть рівень заробітної плати. Адже кількість вакансій в Україні зростає, але трудова міграція не зменшується. Так, згідно з даними заступника директора Львівського обласного центру зайнятості Оксани Іванчук, за останні два роки кількість вакансій, які подаються до Служби зайнятості, зросла на 50%. З 8 тисяч вакансій, 2/3 – робітничі кадри, 1/3 – фахівці з вищою освітою. «Служба зайнятості на ринку праці займає нішу приблизно 26 відсотків від загальної кількості прийнятих працівників. Тобто, реально потреба в персоналі є, роботодавці відчувають шалений кадровий голод. Зокрема, на Львівщині ми не можемо забезпечити кадрову потребу у швачках», – сказала Оксана Іванчук.
За її словами, у Центрі зайнятості після завершення навчання зазвичай реєструються близько 5-6 тисяч випускників вищої школи, 1, 5-2 тисячі випускників професійно-технічних навчальних закладів.
У Львові набули найбільшого розвитку дві галузі: ІТ-технології та туризм. Загалом у Львові є 250 ІТ-компаній, в яких працює близько 20 тисяч працівників. Львівський ІТ-кластер також модернізує освіту у вишах Львова. Перша пілотна програма стартувала у Львівській політехніці у 2016 році. Минулого року відкрили одну програму у Львівській політехніці, і ще одну – в університеті ім. І. Франка на факультеті електроніки. Також були оновлені програми комп’ютерні науки і аналітика даних на факультеті прикладної математики. Цього року у співпраці з вишами були оновлені ще чотири навчальні програми.
Також у Львові вже є компанії, які повернуті обличчям до працівника, – створюють привабливу атмосферу у колективі, гнучкий робочий час, високий рівень оплати праці. Є такі, що переманюють студентів, які навчаються в Польщі, назад в Україну. Але таких компаній не так багато, тому питання, як втримати працівника в Україні, залишається актуальним і є дуже важливим для зростання економіки.
Фото: Олена Ляхович, Гал-інфо