Енергетична галузь залишається однією з найбільш престижних та стабільних на ринку праці. Хочете дізнатися більше про можливості професійного та особистісного розвитку, історію електрифікації Львівщини? До Вашої уваги рубрика Життя «Львівобленерго». Приєднуйтесь! Буде цікаво!
Упродовж століть вулиці міст і навіть столиць держав у вечірні години поринали в темряву. Не був винятком і Львів. Дещо покращилася ситуація після 1853 р., коли у нашому місті Йоган Зег відкрив новий спосіб перегонки та очищення нафти з отриманням безпечної горючої суміші. Таке освітлення вимагало постійного доливання гасу і заміни ґнотів.
За якийсь час у Львові встановили освітлення вулиць штучним газом: у 1856 р. магістрат уклав угоду з Газовим Товариством у Дессау на спорудження фабрики з виробництва газу. Тоді зі 100 кг кам’яного вугілля отримували 30 м3 газу. Незабаром Газове Товариство збудувало на вул. Газовій фабрику штучного газу і проклало під тротуарами труби для підведення газу до помешкань і вуличних ліхтарів.
Щовечора мешканці міста могли спостерігати як працівники газівні вилазили по драбинах, щоб запалити ліхтарі, а зранку – щоб їх загасити. Це було не надто безпечною процедурою. Як подали у 1900 році газети «на вул. Гауснера у Львові при запалюванні вуличної лампи впав з драбиною працівник газівні». На жаль, як одне так і друге освітлення не давало бажаного світла на вулицях.
Електричне освітлення в тих часах використовували переважно у помешканнях, а на вулицях – рідко. За рішенням магістрату у 1903 році біля театру встановили 5 світильників з дуговими електролампами. Для власників будинків, що встановили лампу перед входом у магазини, надавали знижки на електроенергію – 5%.
Існуюча з 1894 р. електростанція на вул. Сахарова ледве покривала освітлення помешкань, тому магістрат навіть не намагався освітлювати вулиці електрикою.
Все змінилося після введення у 1909 р. нової електростанції на Персенківці (тепер ЛТЕЦ-1). За тиждень до того Міська Рада публічно обговорювала тарифи на електроенергію. Найбільше суперечок викликало освітлення вулиць. Пропонували зберегти 5% знижки для ламп перед вітринами магазинів. Проти цього запротестував Йосиф Томіцький, директор міських електричних закладів. Він вважав, що так не розв’яжеш проблеми і запропонував будівництво окремої мережі публічного освітлення.
Це був коштовний проект, тому у перших роках встановили всього 80 стовпів від театру вздовж пр. Свободи до пл. Соборної з дуговими електролампами. Чому дуговими? Тоді потужність ламп розжарювання не перевищувала 100 Вт, натомість дугових – 2500 Вт, що давало добру освітленість тротуарів. Кожних чотири дні в них вигоряли вугільні електроди (спресоване вугілля 25х6 х2 см), які треба було замінити.
Це було складно, бо тоді не було підйомних механізмів, а платформи ремонту контактної мережі трамваю не діставали до ламп.
Інженери МЗЕ дотепно вирішили цю проблему. Якщо не можна дістатися до лампи – треба її опустити донизу! В конструкції стовпів передбачили висувну корбу, скориставшись якою електромонтер спокійно міг виконати заміну електродів внизу.
Вуличним освітленням переймалися не лише у Львові. 13 лютого 1909 року в Бродах угорська фірма Ганц ввела в роботу мережу освітлення вулиць. Освітлювачі нафтових ламп, що втратили свій заробіток, помстилися, розбивши дугові електролампи. У Судовій Вишні надали дозвіл підприємцям продавати надлишок електроенергії зі своєї електростанції для приватних будівель, а взамін зобов’язали безкоштовно освітлювати вулиці. В Бориславі, ціна електроенергії для приватних споживачів виносила 85 грошів за 1 кВт-год, натомість вартість вуличного освітлення – 42 гр. Те саме у Раві-Руській (відповідно 90 і 45 грошів), Дрогобичі (84 і 25), Турці (77 і 25).
Магістрат Краковця дозволив графині Лубенській постачання електроенергії до приватних помешкань містечка за гарантію безкоштовного освітлення вулиць. Власник млина у Белзі отримав дозвіл на постачання електроенергії за умови обмеження ціни на публічне освітлення не вище як 30 грошів за 1 кВт-год. Такими заходами намагалися змінити не лише безпеку у містах, а й зробити ошатнішими вулиці.
Музей історії електрифікації має нагоду запросити усіх бажаючих на виставку «Пам’ятний альбом львівської електротехнічної фірми «Сокольницький & Віснєвський». 1913 рік». Виставкові стенди можна знайти під відкритим небом на площі Ринок до 25 червня 2017 року. Завітайте!
Андрій Крижанівський,
фахівець Музею історії електрифікації Львівщини
ПрАТ «Львівобленерго»