На фронті загинув випускник Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології, співробітник компанії N-iX, відомий уболівальник львівського клубу «Карпати» Юрій Осадчук. З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист України та боронив нашу незалежність у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Вдома на нього чекали дружина, батьки та сестра.
Про Юрія Осадчука згадують як про надзвичайно добру і світлу людину, хорошого спеціаліста, який тривалий час працював в ІТ-сфері. Його викладачі кажуть, що хлопець був самостійним, організованим студентом, усе виконував чітко та згідно з планом.
«Юрія я досі добре пам’ятаю, адже був доброю людиною, спокійним, урівноваженим студентом. Він почав працювати в ІТ-сфері, хотів розвиватися як спеціаліст, був цілеспрямований, точно знав, чого хоче досягти, і все для цього робив. Разом із ним ми працювали над його дипломною роботою: обговорили тему, все узгодили, і Юрій чітко, з розумінням усе виконував. Мені не доводилося нагадувати йому про терміни, багато разів щось повторювати, навпаки – жодних проблем ніколи не виникало, він умів розпланувати свій час, тому працювати з Юрієм було легко», – згадує керівник дипломного проєкту Максим Олексів.
Юрій Осадчук активно займався тайським боксом, був володарем синього пояса із джіу-джитсу, грав на віолончелі, самотужки опанував іспанську мову, під час війни почав вивчати китайську. Колеги Юрія також діляться своїми спогадами про нього, кажуть, що був чесний і справедливий, завжди обстоював правду, навіть ціною свого життя.
«Юрій завжди підставляв своє дружнє плече і підтримував у складних ситуаціях, заспокоюючи жартами. Казав, що не варто все так близько брати до серця, хоча сам завжди дуже переживав за роботу та успіх проєкту. А на запитання, як його справи, завше відповідав: «Люкс!» У будь-якій ситуації Юрій завжди лишався собою: веселим, іронічним і вимогливим. Він не боявся ані вжити міцне слівце, ані висловити свою думку, навіть якщо вона комусь не подобалася. Він якимось дивним способом міг поєднувати роботу, тренування з дзюдо, походи до басейну і заняття з гри на віолончелі. Завжди був заклопотаний і часом небагатослівний, але такий щирий і справжній. Багато кого з нас із Юрієм поєднувала не лише робота, а й щира дружба…» – написав про Юрія його колега Ярослав Мот.
Попрощалися з військовослужбовцем 22 жовтня в Гарнізонному храмі, а поховали нашого героя на Личаківському кладовищі. Дякуємо йому за чин! Вічна пам’ять!