Саме такі плани на майбутнє має третьокурсниця кафедри маркетингу і логістики Інституту економіки і менеджменту Марта Левицька. Нещодавно дівчина посіла перше місце у студентському конкурсі есеїв, який зорганізувала кафедра соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки. Про мрії, хобі та нові здобутки юної переможниці читайте у нашому інтерв’ю.
— Розкажіть, будь ласка, про Вашу участь у конкурсі есеїв «Пандемія і стиль життя: виклики, загрози та нові можливості».
— Після прочитання вимог до написання есею одразу вирішила – текст буде, та ще й з фотографіями. У голові одразу сформувався певний «кістяк», за яким вже напрацювала текст. Легше працювати на папері, тому спочатку вписала думки – скоригувала; перенесла у цифровий формат – скоригувала; ще раз переглянула – скоригувала; надіслала викладачці на перевірку – скоригувала. Тоді розпочалося «фотополювання», щоб додати барви до тексту. І за декілька кроків вийшов повноцінний переможний есей.
— Звідки Ви дізналися про конкурс?
— Все дуже просто і складно водночас. У Львівській Політехніці є багато хороших викладачів, які добре та цікаво викладають свій предмет. І саме завдяки такій викладачці я дізналася про цей конкурс. Дякую Вам, Світлано Михайлівно Лихолат!
— Що змотивувало Вас взяти участь у конкурсі?
— У мене було декілька заохочувальних до участі чинників, серед яких: захоплююча «реклама» від викладачки, актуальна тематика конкурсу для сьогодення, бажання спробувати свої сили у написанні есеїв, можлива грошова винагорода.
— Якими були ваші емоції, коли Ви дізналися про свою перемогу?
— Радість і переживання. Дуже мене потішив факт, що мій есей виборов перше місце. Але також було лячно. Серед призів можна було отримати путівку до однієї з відпочинкових баз Львівської Політехніки. Оскільки тема есею розкриває проблему, з якою стикнулося людство, то я була впевнена, що путівку таки не використаю, для своєї ж безпеки. Дякую організаторам, які з розумінням поставилися до моїх переживань, та замінили путівку на грошову винагороду.
— Чи брали Ви участь раніше у схожих конкурсах?
— Ні, це мій перший конкурс есеїв і одразу переможний. Тепер є бажання брати участь й в інших тематичних конкурсах.
— На Вашу думку, у чому криється особливість вашого есе?
— Моя величезна любов до собак подала ідею для написання саме такого есе. Під час карантину я все більше часу бувала з моїми псами, тому перше, що осінило, це якраз фотографія з моїм лабрадором Емілі у вікні.
— Як відреагували ваші близькі люди на перемогу?
— У моїй сім’ї та у стосунках з друзями всі звикли підтримувати одне одного та радіти перемогам, тому всі мене вітали. Батьки з особливою гордістю розказували всій родині та знайомим.
— Як пандемія змінила ваш стиль життя?
— Тепер більше спілкуюся з рідними, оскільки до пандемії вдома я бувала лише зранку перед виходом та ввечері перед сном. Збільшився страх перед натовпом, хоч і так завжди було боязко від великого скупчення людей. Час перед монітором комп’ютера збільшився втричі, що було доволі важко для організму. Також зменшилася кількість кроків пройдених щоденно. З’явилося бажання займатися спортом, тому спробувала себе в йозі. Збільшилися витрати на добирання, оскільки громадський транспорт не дуже безпечний та місць у ньому майже ніколи немає. Проте зменшилися витрати на «непотрібні» речі. Зникло бажання посидіти у кав’ярні чи взяти каву на виніс, тепер найсмачніша їжа – приготована вдома. Ніхто ж не забороняв стати особистим шеф-кухарем.
— Яке Ваше ставлення до карантину та пандемії?
— Введення карантинних заходів – необхідні міри для зменшення навантаження у лікарнях. А пандемію ніхто не чекав та не потребував. Як і до будь-якого захворювання, тут лише негативне ставлення.
— Розкажіть, будь ласка, про Ваше навчання у Львівській політехніці?
— У Львівській Політехніці я хотіла навчатися ще з десятого класу, а от спеціальність вибрала перед вступом. Всюди є свої плюси та мінуси. Навчанням та спеціальністю таки задоволена. Є багато застарілого матеріалу, який потребує колосальних зусиль для оновлення. Щоправда, викладачі на кафедрі мають бажання подати студентам щось нове в інтерактивній формі, тому їм за це вдячна. Перший та другий курс були менш цікаві, ніж третій, оскільки є надто багато предметів, які переплітаються з тим, що було у школі. Бракує англійської мови, яка є важливою для вступу до магістратури. Третій курс дав більш сформоване уявлення, хто такі маркетологи та що вони роблять. Далі має бути ще цікавіше.
— Які моменти студентського життя Вам запам’яталися найбільше?
— Дуже люблю День маркетолога та підготовку до нього. «Ярмарок кар’єри» — також одна з улюблених подій року. Найбільше запам’яталися люди, зокрема моя група МК-31. З групою ми бачимося не лише на парах і такі наші зустрічі найкраще описують студентське життя.
— Що Ви можете порадити майбутнім студентам Львівської політехніки?
— Познайомитися з максимальною кількістю професій не лише на папері, а й з конкретними представниками. Вони точно мають що розказати і так якнайкраще можна підібрати спеціальність для себе. Не боятися робити те, що любиш, вірити у свої зусилля. Також не зациклюватися на оцінках, бо головне – це знання, а не цифра.
