Війна в Україні відкрила цілий пласт нових викликів, один із найважливіших — підтримка та адаптація ветеранів до цивільного життя. Освітні заклади відіграють у цьому процесі ключову роль, адже саме вони можуть створити середовище, де захисники отримають не лише знання, а й розуміння, повагу та підтримку. Щоб краще усвідомити потреби ветеранів і навчитися ефективно з ними працювати, представники університетів і коледжів беруть участь у спеціалізованих програмах.
Першим таким проєктом стала «Програма підготовки викладачів щодо підтримки та адаптації ветеранів», реалізована у співпраці з Національним університетом «Львівська політехніка» та громадською організацією «Інтегральна освіта (NGO Integral education). Ініціатива стартувала восени 2024 року й мала на меті підготувати 25 тренерів із різних регіонів України. Проте завдяки високому інтересу та актуальності теми програму успішно пройшли 39 учасників. Тепер кожен із них має змогу передавати ці знання своїм колегам — викладачам, які працюють або працюватимуть із ветеранами.
Ми поспілкувалися з деякими учасниками програми, щоб дізнатися їхні враження, практичні напрацювання й особисте бачення ролі освіти у ветеранській адаптації. Їхні історії — це свідчення змін, що вже відбуваються, і потенціалу, який ще чекає на реалізацію.
Практика та досвід: у центрі навчання — ветеран
Однією із учасників цього тренінгу була Іванна Безалтинних, голова циклової комісії Львівського поліграфічного фахового коледжу Львівської політехніки. Вона наголошує, що участь у програмі стала для неї цінною можливістю не лише почути, а й побачити на практиці, як у США організована освіта для ветеранів:
― Це навчання було безумовно цінним, адже Роб Палерма має більше досвіду — він сам ветеран, є керівником ресурсного центру. Він розповідав, як проходить навчання у їхньому закладі для ветеранів. Особливо мене вразило, що поза навчанням у них також є відпочинкові кімнати, де можна поспілкуватися і навіть взаємодіяти з тваринами. Це дуже важливо, бо таке спілкування додає знань, це обмін досвідом і практика. А практика має велике значення.
Іванна також підкреслила, що обмін досвідом дозволяє адаптувати українську освітню систему до нових реалій, зокрема до роботи з військовими, які повертаються з фронту.
Формування нових стандартів
Олена Болденюк, представниця Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, переконана: такі тренінги — не просто навчальні заходи, а фундамент для глибоких змін:
― Мене цікавило, як у Львівській політехніці злагоджено працюють з ветеранами. Ми теж відкрили Центр ветеранського розвитку, щоправда, наш досвід ще невеликий. Завдяки програмі я отримала сертифікат тренера — тепер можу передати ці знання своїм колегам, які бояться зробити щось не так у роботі з ветеранами».
Вона підкреслює: страх і невпевненість багатьох освітян можна подолати тільки через знання й практику. Саме тому цей тренінг має бути не одноразовим, а регулярним:
― Це потрібно поширювати, передавати далі, щоб люди дійсно володіли знаннями і несли їх у суспільство, додала Олена.
Зосередженість на психології та адаптації
Олександр Канчура, позивний «Ворон», представник Житомирської політехніки, вважає психологічну підготовку однією з найсильніших сторін ― Найголовніше — це ефективна допомога учасникам бойових дій. Не формальна, а дійсна підтримка, адаптація, супровід і створення середовища, де вони почуватимуться своїми.
Його думку підтримує Олександр Сухозанет, викладач Хмельницького політехнічного коледжу й ветеран:
― Мені видається важливим те, що говорили про стрес, зокрема про посттравматичний стресовий розлад. Насправді, у військових усе починається ще раніше — з моменту, коли людина тільки вирішує йти на війну. Це вже є стрес: для нього самого, для його сім'ї.
Таке усвідомлення дозволяє будувати системну психологічну підтримку, враховуючи всі етапи стресового навантаження — до, під час і після служби.
Ветерани навчають — і підтримують
Ключова ідея, яку підкреслює Михайло Савельєв, керівник Центру ветеранського розвитку університету «Україна», — це залучення самих ветеранів до навчального процесу:
― У багатьох ветеранів є унікальний досвід, який вони можуть передати іншим — як товаришам, так і молодим студентам. Їхній досвід заслуговує на увагу і грамотне впровадження в освітній і соціальний простір.
Такі підходи формують не лише освітню, а й спільнотну модель — коли ветерани не просто отримують допомогу, а й стають носіями знань і досвіду.
