Знаєте, як виглядає цьогорічна топмодель України? Таж вона ходить серед нас і складає сесію! Вона не планувала стати моделлю, не мріяла про агентства, а просто любила фотографуватися. Ще у школі їй писали фотографи, які хотіли заповнити своє портфоліо – відгукувалася на їхні пропозиції – вподобала фото на машинах, стала обличчям різних місцевих брендів. Подруги підштовхували до участі в конкурсах. І від літа до кінця цього року студентка другого курсу ІППО Оксана Кам’янчин встигла побувати на трьох – двічі приміряла головну корону.
– Мій перший конкурс – «Міс бікіні». На ньому я отримала титул «Міс стиль Львова». Тоді я дуже сильно переживала – боялася показати себе перед публікою. Та здобула досвід і зрозуміла, що це зовсім не страшно: якщо тебе вибрали, то ти вже, мабуть, ліпша, бо ж вибирали серед значної кількості дівчат.
«Міс бікіні» – показ у купальнику, білизні. А на «Топмодель Львова» треба було не тільки привабити тілом, а й манерою спілкування, поведінкою. Наприклад, нам ставили запитання, на які треба було цікаво відповісти. На перше запитання: «Що таке харизма?» я відповіла, що це правильний підхід до людини. Друге запитання було про те, що важче: позбутися зайвих кілограмів чи зламати міст у стосунках. Я вважаю, що легше схуднути, ніж позбутися спогадів про людину і те, що було між вами. Запитання видавалися мені настільки прості й цікаві, що воліла, щоб вони не закінчувалися…
Третій конкурс – «Княгиня України» – відбувався у Чернігові. На нього я поїхала відразу ж після конкурсу у Львові. Він вимагав більшої відповідальності, відчувала, що я – обличчя мого міста.
Доводилося не раз чути, що на таких конкурсах завжди є конкуренція між дівчатами. У нас, можливо, тому, що кожна уже чогось досягла, її не було – разом снідали, спілкувалися, допомагали поправити одна одній зачіску, макіяж. Спочатку ми виходили на сцену в національному строї, потім – у дизайнерському одязі. Вбрання, які заздалегідь по наших фото підібрали дизайнери, приміряли за кілька годин до виходу. Згодом у нас була самопрезентація. Далі – вихід у вечірніх сукнях і костюмах, де відтворювали образ брутальної романтики. Коли довелося виходити в купальниках, я переживала, бо лише в мене серед конкурсанток було тату. Насправді журі звертало увагу не на нього, а на те, як я себе поводжу, оцінювало мене цілісно. Останній вихід був у шикарних сукнях, в яких ми почувалися принцесами й чекали свого нагородження. Я ввійшла в десятку топмоделей України й здобула титул «Княгині», який дає мені змогу бути в складі журі.
– Як після частих виступів і тривалих переїздів Вам вдавалося виглядати гарно?
– Переїзди дуже втомлюють, передусім – морально. Уперше була автобусом у дорозі 12 годин. Та коли прибула до Чернігова, то відчувала лише вдячність, що організатори львівського конкурсу дали мені змогу розвиватися. Після дороги намагалася спати кожну вільну хвилину, дотримуватися правильного харчування й пити багато води. Хвилювання були хіба трішки перед сценою. Та коли зробила перший крок до глядача, то зрозуміла, що я представляю Львів і пишаюся цим – переживання зникли.
– Коли Ви на сцені, є якась взаємодія з глядачем?
– Так, люди тебе сприймають дуже тепло, а не просто як гарну картинку. Особливо, якщо ти вмієш дивитися на них, усміхаєшся. На першому конкурсі я спрямовувала погляд униз або десь убік, боялася глянути будь-кому прямо в очі. Тепер – зовсім не страшно йти на зоровий контакт зі залою.
– В інтерв’ю після конкурсу «Топмодель Львова-2019» Ви сказали, що пішли на нього за враженнями і щоб подолати свої комплекси. Які комплекси можуть бути у такої красивої дівчини?
– Кожна дівчина бачить у собі якісь недоліки. Та й демонструвати своє тіло у білизні перед великою аудиторією страшно. Була боязнь почути, що боки звисають, ноги не такі... Тепер страхів уже нема. Знаю, що якщо щось потребує корекції, то виправлю – ходжу до тренажерної зали й займаюся волейболом.
– Як підтримуєте свою добру форму вдома?
– Їм практично все, але помірно й у правильній послідовності. Не розкриватиму своїх секретів харчування, скажу лише, що дуже важливо снідати – так, сніданок важливіший за вечерю. Неправда, що після шостої вечора не можна їсти, просто не можна їсти за дві години до сну, бо організм вночі мусить відпочити. Звісно, вечеряти треба чимось легеньким – овочі, фрукти.
– Як себе переконуєте не їсти шкідливого й дуже калорійного?
– У голові є певний ідеал, якого прагну – «нічого зайвого». Він мене й мотивує. Хоча на свята люблю «згрішити» – наїстися так, що встати важко. Потім, розуміючи, що треба підтримувати форму, сідаю на дієту. Поза тим у мене швидкий метаболізм і проблем із вагою нема.
– Як доглядаєте за собою?
– Дбаю про волосся й обличчя. Якщо харчуватися правильно, відпочивати, то стан шкіри буде добрий. Користуюся різними масками, найліпші – корейські. Готую льодові кубики з чаю з ромашки чи м’яти, щоби забрати темні кола під очима, якщо недостатньо спала. Раз на два-три місяці відвідую косметолога. Здоров’я для мене у пріоритеті, тому якщо щось турбує, то йду до лікаря.
– Як формуєте свій гардероб?
– У мене нема орієнтації на якісь бренди, усе залежить від настрою: одного дня вдягнуся, наче гопник сихівський, а наступного – взую щось на каблуках, одягну вишукане плаття й піду, як леді. На конкурсах одягаю те, що дають. І жодних претензій, бо не маю права образити людину, яка мене вдягає, – це її робота, вона так бачить.
– В якому образі Ви собі подобаєтеся й чи подобаєтеся взагалі?
– Подобаюся собі різною, навіть коли зранку прокинулася й без макіяжу. Мені важливо, щоби люди, які поряд, приймали мене такою, якою я є. Щоби сприймали не лише зовнішність, а й мій характер, мою манеру спілкування. Кожна людина своєрідна, та я – непроста, не кожен може мене зрозуміти й знайти підхід. Я люблю, коли складно й сама теж не хочу спрощуватися. У мене дуже хороші стосунки з батьками, мама мені наче подруга – завжди підтримує в усіх ідеях. Правда, вони не знали, що я пішла на «Топмодель Львова», хоч і здогадувалися, що не просто так я щоразу в один і той же час іду з дому й не відповідаю на їхні телефонні дзвінки. Перед виходом на сцену я таки зателефонувала їм – мама була шокована, проте щаслива.
– Які ще у Вас хобі?
– Мені подобається авто- і мотоспорт, намагаємося з друзями у Львові його розвивати: організовуємо навчання, виїжджаємо за місто. Люблю кататися, дріфт, небезпеку. Ще люблю робити зачіски: я – самоучка, ютуб – мій викладач. Маю багато замовлень від дівчат.
– Наприкінці року більшість замислюється, як вдалося прожити рік, як увійде в наступний. Ваш аналіз річних подій позитивний чи думаєте про те, що могли зробити, проте не зробили?
– Ніколи не думаю про те, що не зробила, бо, отже, мало бути саме так – усе, що не стається, веде до ліпшого. Якби сталося те, чого не було, то невідомо, яким би було теперішнє – не факт, що кращим.
– Маєте якісь плани, мрії, сподівання на 2020 рік?
– Я ніколи нічого не планую. Я – імпровізаторка, живу моментом. Я отримую кайф від того, що є зараз, адже будь-якої миті життя може закінчитися.
