У процесі навчання студенти замислюються про майбутнє: хтось точно знає як планувати своє життя і що робити у обраній сфері, а хтось – сумнівається, в який напрямок піде професійне життя. Саме тоді у них часто виникає бажання дізнатися цікаві історії успіху, які хочеться наслідувати. Так було створено концепцію серії розмов «Запитай випускника», завдяки якій кожен може зрозуміти свої сильні сторони та зони розвитку, а головне – повірить у свій потенціал шляхом напрочуд натхненних та корисних бесід з випускниками нашого університету.
У 2018 році журі фестивалю «Книжковий Арсенал» у номінації «Найкращий книжковий дизайн» серед 152 видань, які надійшли на конкурс, обрало переможців. 15 кращих видань були представлені в межах колекції «Найкрасивіші книги світу» у Франкфурті та Белграді. Почесне друге місце під час відкриття VIII Книжкового Арсеналу тоді посіло ілюстративне видання «Книга-мандрівка. Україна», яке з’явилося від креативної агенції Green Penguin Media та видавництва #книголав. Але мало хто знає, що до великої і потужної команди були залучені випускниці Львівської політехніки – Ірина Жук та Марта Лешак.
Примітка авторів. «Книга-мандрівка. Україна» оформлена у стилі мапи-розповіді, містить 1200 непересічних фактів про Україну та українців, видана трьома мовами – українською, німецькою та англійською. Згодом за підтримки Українського культурного фонду книга ожила в українському YouTube.
Ірина та Марта – ілюстратори. Свого часу вивчали графічний дизайн в нашому університеті. У інтерв’ю для групи зв’язків з випускниками дівчата розповіли про любов до ілюстрації, що надихає, а також поділилися творчими здобутками і планами. До Вашої уваги друга частина інтерв’ю з Мартою Лешак.
– Що вплинуло або надихнуло стати ілюстратором?
– Я зі школи вирішила, що вчитимусь на дизайнера і цілеспрямовано вступала у Львівську політехніку на спеціальність «Інтер’єр». Перші 4 роки в університеті ми проходили і графіку, і ландшафтний чи предметний дизайн. Мені здається, це хороша можливість зрозуміти, які аспекти проєктної діяльності тобі найцікавіші. Бо поняття «дизайн» виявилось значно ширшим і об’ємнішим, з безліччю специфікацій і відгалужень, ніж мені здавалось, скажімо в 10 класі. А віддати перевагу ілюстрації я вирішила буквально під час роботи над бакалаврським дипломним проєктом методом виключення. Зрозуміла, що просторове проєктування мені не дуже вдається і не захоплює так, як я очікувала.
– Професія ілюстратора в Україні та закордоном: відмінності?
– Я ніколи не працювала ілюстратором за межами України, тому не можу сказати. Але, мені здається, в епоху інтернету міжнародні кордони є доволі умовними. Цифрове портфоліо працює на тебе з будь-якого континенту і країни. Тому єдине, що стане між тобою і, скажімо, американським замовником – це знання мови. Можливо, донедавна професія була не такою затребуваною в Україні, як в решті цивілізованого світу, але зараз ми бачимо її в рекламі на вулицях наших міст, впізнаємо роботи наших улюблених ілюстраторів в соціальних мережах.
– Розкажіть про свій робочий процес. Інструменти, техніки, послідовність?
– Перше і, мабуть, найголовніше – це пошук ідеї. Я себе так привчила, і це не дуже добре, але мені для генерування потрібно бачити перед собою якийсь візуальний ряд. Я можу просто гортати картинки на непов’язану тему, але без візуальних подразників мені дуже важко креативити. Потім – ескіз. Раніше – робила його на папері, зараз – працюю майже виключно на iPad. І якщо мовиться про цифрову ілюстрацію, то завершую її в Procreate або Photoshop.
– Соціальні медіа важливі для твоєї роботи? Якщо так, то які платформи ти використовуєш?
– Одне з найважливіших наших завдань – це розділити свої творіння з іншими. Плюс професійне портфоліо – це must-have для ілюстратора. Pinterst є постійним і незмінним джерелом натхнення і Behance, який водночас виступає і моїм портфоліом.
– Як довго триває процес створення ілюстрацій?
– В мене склалось таке враження, якщо я більше «страждаю» над ілюстрацією, то кращий результат отримую (усміхається). Пошук нової стилістики займає найбільше часу. Працювати в ній пізніше уже значно легше.
– Що надихає до роботи? А що заважає?
– Коли я навчалась в університеті, нам говорили, що натхнення – це непрофесійно. І в цьому є сенс, коли ти щодня ходиш на роботу та змушений вирішувати дизайн завдання. Але якщо ми говоримо про речі без технічного завдання, а якісь персональні проєкти, де ти більше кайфуєш від самого процесу – то це емоції. Творчість – експресивна. Рідко хто створює по розкладу. А відчуття, емоції, уява, афекти і сприйняття є основними поштовхами. Емоційність є дуже ресурсним явищем для творчості, як на мене. Заважає, як не банально, це неможливість зосередитись. Прокрастинація і всякі фрустраційні стани. Навіть не можу придумати якихось зовнішніх чинників більше.
– Як розпочався професійний шлях у команді «Green Penguin Media»? Які герої найдивовижнішого ілюстрованого видання про Україну та українців вийшли, як то кажуть, «з-під твого олівця»?
– «Пінгвіни» написали мені на Behance влітку після 4-го курсу. Я тоді не шукала роботу і готувалась до вступу на магістратуру. Тому довго не могла зрозуміти, чому вони мені пишуть та що взагалі від мене хочуть (усміхається). На той момент вся їхня команда і фізичний офіс розташовувалися в Казахстані, тож я почала працювати на фрілансі над окремими завданнями. Пізніше, коли Іра та Юля, (засновниці агенції – примітка авторів) придумали «Книгу-мандрівку. Казахстан», я була залучена до розроблення візуальної стилістики для книги. А згодом ми зробили те ж саме для української версії. «Книга-мандрівка. Україна» є доволі великою за кількістю об’єктів, тож над нею працювало багато ілюстраторів. Мені здебільшого доручили людських персонажів.
– Які переваги особисто для Вас у роботі-фрілансі?
– Перевага фрілансу в можливості самому регулювати свій режим, кількість робочих годин і вибір, над якими проєктами працювати. Тобто, з одного боку, ти гнучкіший, а з іншого – залежний від наявності замовлень.
– Що б Ви порадили для ілюстраторського саморозвитку?
– Усілякі дизайнерські зібрання – це однозначно найкорисніше, що можна зробити з собою. Також рекомендую дуже круту конференцію в Івано-Франківську «Design Village». Це – концентрація крутих світових вузькоспеціалізованих лекторів і загалом тусовка людей зі сфери графічного дизайну. Після неї ви не залишитесь без нових знайомств і корисних зв’язків. Ну і, звісно, воркшопи, майстер-класи і лекції – теж обов’язкові речі. Особливо, коли тебе в процесі виводять із зони комфорту, то в такому стресовому стані ти краще вчишся.
