Уже понад рік у Львівській політехніці діє програма менторства і тьюторства. Це допомагає тим, хто цьогоріч стали студентами, адаптуватися до нових викликів, визначати свої пріоритети, мотивувати себе до навчання й особистісного та кар’єрного розвитку.
Тьютор – це старшокурсник, який мотивує першокурсника
Впродовж 2025 року у Львівській політехніці було 103 тьютори і 114 тьюті. Наприкінці грудня усі вони зібралися на фінальну зустріч, аби підбити перші підсумки своєї роботи. Тьютори підготували презентації, в яких поділилися власним досвідом роботи з підопічними першокурсниками й послухали їхні враження.
А починалося все з того, що у розкладі студентів другого-третього курсу серед дисциплін за вибором були основи менторства й тьюторства. Здебільшого вибрали цю програму ті, хто вже мав досвід участі в шкільному активізмі, громадських організаціях, церковних спільнотах і вирішив його поглибити і ще більше розвинути.
На теоретичних заняттях студенти слухали лекції, мали тренінги, зокрема з комунікаційних навичок, основ психології, а також отримували практичні поради про те, як спілкуватися зі своїми підопічними, визначати пріоритети, ставити цілі, прагнення, вміти розпізнавати, як людина сприймає світ, як мислить тощо – тобто, якщо коротко окреслити, вчилися бути тьюторами.
Далі була робота з першокурсниками, які зацікавилися програмою.
– Ми скористали таким важливим для нас заходом як тиждень першокурсника, що завше відбувається у вересні. Саме в цей період ми, фахівці Центру тьюторства та менторства, провели низку тренінгів, презентацій та інших заходів, щоб ознайомити першокурсників із програмами, які їм пропонуємо. Це виявилося надзвичайно ефективним, адже зацікавлені студенти заповнили анкети, і вже з початком занять ми змогли сформувати пари «тьютор-тьюті». Добирали тьюторам їхніх підопічних за вподобаннями, зважали на спеціальність, яку вони здобувають. З нашого досвіду, найкраща синергія є тоді, коли і наставник, і підопічний навчаються в одному інституті. У такому разі вони мають дотичні інтереси, спільні теми для спілкування. А трапляється, що самі взаємно «знаходяться» – через спільних друзів, участь у заходах, подіях, навчання в одному інституті або просто вже зналися досі. Зазвичай тьютор бере собі одного першокурсника, але в осінньому семестрі були випадки, коли хтось мав двох-трьох і добре з тим упорався, – розповідає Наталія Бокла.
– А далі?
– Ми зустрічалися з тьюторами раз на два тижні. Вони слухали лекції, отримували поради, що виконувати, на що більше звернути увагу, ділилися досвідом і проблемами.
– Зазвичай така робота відбувається індивідуально?
– Так. І має різні формати – спільні розмови, прогулянки, участь у заходах і навіть допомога у вивченні якогось предмета. Скажімо, був першокурсник, якого тьютор підтягнув у математиці. Коли він розповідав про це, то було так трепетно-зворушливо, адже вони висловлювали вдячність одне одному. І знаєте, це надихає!
Усі тьютори ведуть свій щоденник, де коротко занотовують власні напрацювання, емоції, враження і згодом використовують ці записи, коли готують підсумкову презентацію.
– На початку наставники організували своїм підопічним екскурсію університетом…
– Так, практична робота передбачала знайомство з альма-матер. Зокрема, ми запропонували всім учасникам оглянути візитівку університету – головний корпус, що допомогло їм краще пізнати його. Не всі студенти там навчаються. А ті, хто мають пари у віддалених корпусах, можуть навіть роками не приходити в головний. Хто завдяки цій екскурсії вперше зайшов туди, то був дуже захоплений. Тьютори або самі провели ці екскурсії, або скористалися послугами наших університетських екскурсоводів. Отож, наші першокурсники побували в Актовій залі, в Музеї історії Львівської політехніки, в обсерваторії, де почули багато цікавого.
Мета цього завдання – щоб студент через пізнання краси та історії університету відчув свою приналежність до нього.
Як зауважує одна з тьюторок, студентка кафедри інформаційних технологій видавничої справи Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Віолета Поліщук, для якої студентський простір і команда стали перевіркою власних м’яких навичок та лідерських рис, програма з тьюторства побудована так, щоб кожен зміг проявитися, побачити себе збоку й розвинути свою впевненість:
– Ми постійно були залучені до командної роботи та, здавалося б, нескінченних брейнштормів, де кожна ідея учасника впливала на фінальне рішення команди. Тут ви поборете страх брати на себе відповідальність, стати публічним і незамкнутим, бо викладач курсу робить усе для того, щоб ви почувались у безпеці, проявляли ініціативу та не боялися помилятися. Із тьюті спілкуватися легко, якщо згадати, що рік тому ти теж був такий самий, тому ніяких проблем не виникатиме в комунікуванні й підтримці.
Загалом учасники відгукуються про участь у програмі як про цінний досвід, де є нагода навчитися ефективно ставити цілі, планувати свій розвиток і відповідально ставитися до навчання. Вся програма зводиться до живого спілкування та корисних інструментів, які можна застосовувати не лише в університеті, а й у повсякденному житті. Один із першокурсників розповів, як тьюторка мотивувала його здійснити своє бажання – знайти час на заняття спортом.
Фахівці Центру і тьютори отримали теплі відгуки, рекомендації щодо того, кого варто залучати до програми, в яких моментах підопічних доречно більше інформувати. Це все вони врахують наступного семестру.
– Заохочуємо всіх студентів долучатися до програми тьюторства, яка допомагає їм зростати. Користь від такої участі отримують не лише підопічні, а й самі тьютори, адже їхня робота зводиться до взаємної підтримки, спілкування, пошуку спільних інтересів, – резюмує Наталія Бокла.
Суть менторства – індивідуальна робота
Якщо тьюторами першокурсників можуть бути студенти старших курсів, то менторами – досвідчені фахівці, які прагнуть ділитися знаннями та пройшли курс підвищення кваліфікації з менторства «Менторство у ЗВО: як стати успішним ментором для здобувачів освіти». У Львівській політехніці такий курс у 2024/2025 році вже був тричі. Читала його професорка кафедри фінансів Інституту економіки і менеджменту Олена Єрмошкіна.
То чим ментор відрізняється від типового куратора? Відповідь на це запитання дає Наталя Бокла:
– Ментор працює індивідуально зі студентом. У цьому повинно бути взаємне зацікавлення: студент мав би прагнути розвитку, а ментор – лише підсвічувати його шлях, а не виконувати за нього його роботу. І ще один важливий момент: ментором може бути не тільки викладач університету, а й представник фірми-партнера, лідер громадської думки, активіст, випускник університету. На мою думку, традиційний інститут кураторства сьогодні потребує переосмислення, оскільки він втрачає свою ефективність. На практиці студенти часто навіть не знають, хто є їхнім куратором.
– Які приклади менторства за цей рік найбільше варті уваги?
– У нас був ментор технік-протезист Михайло Макаров, який приніс на зустріч зі студентами-біотехнологами цілий набір для протезування і провів їм практичне заняття. Яскравим спогадом є зустріч студентів ІКНІ з компанією EPAM. Завдяки роботі з ментором Нікітою Шевцівим шестеро підопічних отримали пропозиції працевлаштування.
Також було кілька наповнених емоціями та зацікавленням зустрічей підприємців зі студентами-економістами, які ділилися тонкощами бізнесу. Це організувала Ірина Андрушків, доцентка кафедри управління проєктами ІАДУ та кафедри менеджменту організацій ІНЕМ. Серед активних менторів я би виокремила доцентку кафедри транспортних технологій ІМІТ Юлію Германюк, яка працює зі студентами й періодично організовує для них зустрічі з фахівцями цього спрямування. Вона організувала Transport Talks — неформальні зустрічі про транспорт, людей і зміни, що рухають нас уперед. Студентам, які приходять до нашого центру, до вподоби й арттерапевтичні зустрічі.
Загалом заохочую всіх, хто має досвід і готовий ділитися ним зі студентами, зголошуватися до нашого центру.
