Незвичне для наших широт хобі у науковця Національного університету «Львівська політехніка» Андрія Вуса – він вирощує просто неба у відкритому ґрунті понад 70 видів зимостійких кактусів.
Щоб подивитися і дізнатися про такі рослинки, завітала до помешкання кактусиста Андрія Вуса у Брюховичах. Тут на подвір’ї біля будинку побачила, як у відкритому ґрунті, на площі близько 50 квадратних метрів, зимують ці рослинки. Зараз вони «повлягалися» під снігом, мовби «притулилися» до землі. У такому вигляді очікують, коли прийде весна.
На Львівщині є кілька кактусистів, які експериментують, висаджуючи кактуси просто неба. Пан Андрій – один із лідерів цього незвичного захоплення. У нього орієнтовно 50–70 видів кактусів. «На Львівщині у мене є послідовники, які вирощують до десяти видів зимостійких кактусів для власного задоволення, а на Харківщині маю серйозних конкурентів, у яких теж великі колекції», – розповідає кактусист. До Харкова ці рослини привезли із Казахстану, де їх вирощують від 60-х років минулого століття. А до нас – переважно від чехів та німців. Селекційні роботи ведуть і на батьківщині зимостійких кактусів – у США, але там ця робота обмежується виведенням садових культиварів без ґрунтовного наукового дослідження.
– У нашій уяві кактуси – постійні жителі Мексики, Центральної Америки, Бразилії тощо. Виявляється, що десятки «екстремальних» видів заходять аж на північ США і навіть у Канаду, а на півдні – майже до Вогненної Землі. Тому й не дивно, що у нас теж захопилися цією красою, – каже колекціонер.
Левову частку у колекції Андрія Вуса становлять опунції – рослини, що складаються з овальних сегментів товщиною не більше сантиметра, діаметром від 3–4 і до 10 сантиметрів, які за літній сезон дають дві хвилі приростів і тому вже за 2–3 роки можуть розкинутися у плантацію до півметра у діаметрі. Є серед них і карликові форми, які можна вирощувати на балконі в невисоких декоративних кашпо. Однак особливу увагу пана Андрія, як і багатьох кактусистів, привертають «класичні» (кулясті) види зимостійких кактусів – ехіноцереуси, необессії, ескобарії, які доростають до діаметра 6–8 сантиметрів і в такому вигляді рясно цвітуть і плодоносять.
Розповідає колекціонер і про основні цикли існування цих рослинок. Узимку вони позбуваються зайвої вологи і так зимують аж до весни. Відразу після сходження снігу вони виглядають жалюгідно, але швидко (коли нічна температура стабільно вища від нуля) напиваються води і починають енергійно давати молоді прирости. Цвітуть традиційно у червні і першій половині липня, хоча є види, які повторно зацвітають наприкінці серпня. З приходом осені рослинки починають активно позбуватися зайвої води і готуватися пережити люті морози під шаром снігу. І так щороку.