Четвертокурсницю Інституту геодезії Львівської політехніки Наталю Антохів легко не помітити серед натовпу – тендітна скромна дівчина. Та… як тільки вона опиняється на сцені – світ крутиться лише довкола неї. Наталка надзвичайно харизматична, талановита – співає, танцює, пише сценарії, чудова акторка, яка обожнює математику, фізику, історію і мандри.
– Акторство мене захоплює дуже давно. Я навіть мала мрію вступити на цю спеціальність, та коли побачила, який величезний конкурс і мала кількість державних місць, то не наважилася. Хоча не шкодую, що навчаюся на геодезії, бо це досить цікава спеціальність, тим більше, що мені подобається і математика, і фізика. Тож маю можливість реалізовувати ще й ці свої вміння, – розпочала розмову Наталя Антохів.
Про те, що в Політехніці зможе зреалізувати свої творчі здібності, дівчина зрозуміла на другому курсі, коли готувалися до участі у фестивалі «Весна Політехніки». Коли ставили першу свою виставу, формували нову команду, Наталя писала сценарій, бо не було кому цього робити, як, зрештою, і грати на сцені. Тож мусила бути і сценаристкою, й акторкою, і режисеркою. Хоча для дівчини це не стало чимось новим, бо вже тринадцять років співає в ансамблі, не раз виступала в різних амплуа, їздила разом із гуртом закордон.
– Я люблю сцену, це моя зона комфорту. У мене не буває страху, я виходжу на сцену й починаю там жити. Мені більше подобаються комічні ролі, хоча вони складніші, бо якісний і грамотний гумор – це справжнє мистецтво. А драматургія – це завжди почуття, співчуття – глядачеві таке подобається і на цьому досить легко зіграти. Тому так багато є якісних драм і мало добрих комедій. Я люблю класичний театр, як Театр ім. Марії Заньковецької, а мій улюблений актор – із Театру ім. Леся Курбаса Олег Цьона, – розповіла дещо про свої захоплення дівчина.
Свій перший виступ «Чойс» (за новелою О.Генрі «Фараон і хорал») на університетській сцені команда, у якій грала Наталя Антохів, побудувала на глибокій філософії. Та за реакцією глядачів розуміли, що все ж таки для студентських фестивалів найкраще готувати комедії чи мюзикли. Цьогорічний виступ був найскладніший щодо постановки, бо виступали з величезною масовкою, у якій кожен актор мав свою роль. І навіть ті, хто були на задньому плані, мусили грати не менш майстерно, ніж головні герої.
Каже, що для успіху виступів, зрештою, як і будь-яких справ, важливо мати поруч надійних партнерів. Переконана, що саме завдяки підтримці друзів може досягати добрих результатів й особливо вдячна їм за те, що знають як і вміють розрадити.
– Моя найбільша проблема: не люблю, коли відхиляються від сценарію. Бо стараєшся, пишеш фрази, які були б доцільні в певний момент, а потім раптом хтось говорить щось зовсім інше й ще зазвичай переходить на суржик. Уважаю, що це взагалі проблема «Весни Політехніки». Треба вчитися говорити грамотно, бо часто суржик псує враження, – додала моя співрозмовниця.
Наталка багато читає, часто саме враження від того чи іншого твору стають основою в сценарії, спонукою для мандрівки чи поштовхом до глибшого вивчення якоїсь теми.
– Я – людина настрою. У мене будь-якого моменту може виникнути бажання порозв’язувати якісь логічні завдання чи просто погуляти містом і знайти щось цікаве, чого не знаю, а потім ретельно шукати інформацію про це. Тепер читаю Айн Ренд «Атлант розправив плечі», перед тим Дена Брауна «Код да Вінчі». Єдине, що не дуже люблю – фантастику. Час від часу пишу вірші, та не так багато часу цьому приділяю. Читаю блоги мандрівників. Особливо захоплююся тими, хто мандрує з дітьми. Люблю історію, завжди намагаюся вивчати події з різних джерел і різних авторів. Для мене важливі факти.
Та найбільше з усього Наталя любить мандрувати. Каже, що живе від подорожі до подорожі. Як тільки отримує стипендію, обов’язково кудись їде. Із друзями багато подорожує Україною, Європою.
– Я об’їздила всі європейські країни, крім Іспанії та Португалії. Звикла до життя в дорозі, люблю сам процес руху. Мені вистачає півгодини, щоб зібратися і їхати. Є місця, куди подобається повертатися. Дуже хочу пожити в Ісландії. Колись переглядала документальний фільм про цю країну, дещо читала. Для мене вона асоціюється з тишею, спокоєм і цікава тим, що можна побути далеко від усіх. Узагалі хотіла б мати можливість подорожувати так, щоб якийсь час перебувати в тій чи іншій країні, щоб пізнати її культуру, людей, відчувати атмосферу. Подобається їздити не туристичними маршрутами, а самостійно, бо так значно цікавіше відкривати для себе міста – вони всі різні та з власним шармом, – завершила розмову дівчина.
