У неділю, 13 жовтня, у Львівському палаці мистецтв відбулося закриття виставки «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Ідейниками проєкту були головний художник палацу Орест Скоп і керівниця ансамблю бандуристів «Гамалія» Тетяна Шаленко. Символічно експозицію названо в пам’ять про українських кобзарів-бандуристів, які були репресовані та знищені радянською владою у 1920–1940-х роках. Ця трагічна подія також відома як страта кобзарів під Харковом.
Експозицію можна було оглянути у виставкових залах другого та третього поверхів. Вона вражала відвідувачів своїм потужним духом і сміливими роботами: зали прикрашали десятки майстерних творів українських художників із різних областей. У своїх роботах Орест Скоп, Олександр Юрченко, Богдан Ткачик, Віктор Цапко та інші митці представляли кобзарське мистецтво через призму власного бачення. Експозицію художніх творів доповнювали плакати студентів Інституту поліграфії та медіатехнологій Львівської політехніки й Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Саме тому виставка була такою креативною та колоритною.
Після огляду виставкової галереї можна було послухати виступи музикантів: заслуженого артиста України, бандуриста і композитора Володимира Войта, кобзаря Тараса Дороцького та ансамблю капели бандуристів «Гамалія». Художники у своїх роботах втілили візуальні образи української пісні, проте буквально її відтворили на заході саме ці музиканти, в яких пульсує кров давніх кобзарів і бандуристів. Їхня музика занурювала в найглибші спогади, навіть про події, свідком яких не доводилося бути. Це свідчить про високу майстерність і професіоналізм артистів, які аудіально зуміли відтворили різні епохи нашої історії – від злиденного кріпацтва до славетного козацтва.
Наприкінці виступу бандуристів-кобзарів до слова запросили діячів, які тією чи іншою мірою доклалися до створення цього меморіального мистецького та музичного проєкту. Серед них були історики, вчителі, а також самі музиканти, які подякували організаторам заходу за можливість взяти участь у цій події. Вони ділилися своїми думками, висловлювали вдячність і підбивали підсумки, акцентуючи увагу на центральній темі бандури – її музичному слові та значущості образу інструмента на полотні.
