До свого 30-річчя він не дожив лише місяць і на майбутню українську перемогу дивитиметься вже з Неба. Степан Хороз – випускник Техніко-економічного фахового коледжу й Інституту будівництва та інженерних систем Львівської політехніки – загинув 29 травня на Луганщині, боронячи рідний край. Відповідальний, добрий і дуже працьовитий студент, спокійна, доброзичлива людина – так згадують про нього викладачі й одногрупники.
Степан Хороз вступив до Техніко-економічного фахового коледжу Львівської політехніки після закінчення 11-го класу та навчався за спеціальністю «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції». Далі продовжив навчання на заочній формі в Інституті будівництва та інженерних систем, працював в АТ «Львівгаз», а останні роки – на львівському підприємстві «Гал-Кат».
Кураторка групи Ганна Станішовська добре пам’ятає хлопця і розповідає про нього зі сльозами на очах. Згадує, що батько Степана помер давно, тож мама виховувала його і ще двох синів самотужки. На таких студентів, як він, завжди можна було покластися, наголошує викладачка.
– Степан закінчив навчання в нашому коледжі ще 2010 року, але я добре його пам’ятаю. Хлопець був спокійний, відповідальний та дуже працьовитий, і мені надзвичайно важко усвідомлювати, що він уже не з нами… Степан не розкривав своєї душі геть перед усіма, був досить стриманий в емоціях, але чудово ладнав з одногрупниками. Добре вчився і практично завжди мав стипендію. Я викладала в них креслення – це дисципліна, яка вимагає уваги й зосередженості, і можу сказати, що ці риси були йому притаманні. Він виконував усі завдання без жодних проблем, був дуже виважений та відданий роботі. Від нього передавався внутрішній спокій геть усім… Далі ми не підтримували тісного зв’язку, але я знала, що Степан влаштувався на роботу, спостерігала за його життям у соцмережах і дякувала Богу, що в цієї дитини все добре. А коли побачила його фото в новинах, то зразу сказала: «Це мій студент…», – ділиться спогадами викладачка інженерної графіки Техніко-економічного фахового коледжу Ганна Станішовська.
Хлопець був капітаном футбольної команди рідного села Путятичі, а також донором крові для онкохворих дітей. На сторінці благодійного фонду «Із янголом на плечі» у фейсбуці зазначили: «Ти донор, який завжди йшов допомагати онкохворим дітям без пафосу і зайвих слів. І на війну пішов не перебираючи, де служити, і навіть після контузії продовжив стояти за Україну! Ми вдячні Тобі за збережені життя ціною свого. Вічна пам’ять, наш Герою! Ти не помер… Ти просто перейшов до небесного війська!»
На таких, як він, можна було покластися, такі, як він, сьогодні пишуть історію України своєю відвагою, честю та жертовністю... 29 травня в бою біля селища Врубівка Попаснянського району Луганської області внаслідок масованого артилерійського обстрілу окупантів Степан Хороз загинув. Із початком повномасштабного російського вторгнення він вступив до лав ЗСУ, щоб боронити незалежність України, а за три місяці загинув, заплативши за цю незалежність своїм життям.
У Степана Хороза залишилися мама, брати і троє маленьких племінників, яких він дуже любив. Його серце й далі б’ється в серці кожного з них, і хочеться вірити, що їхніми очима він усе-таки побачить нову Україну, за яку так палко боровся.
– Хай буде світла його пам’ять, бо він був дуже добра дитина, – каже насамкінець Ганна Станішовська.
Ми приєднуємося до її слів і схиляємо голови в молитві за душу нашого Героя.
