Бойовий шлях 31-річного Олега Марковича розпочався ще у 2014 році, коли він виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Успішний у мирному житті, приємний і доброзичливий, він з перших днів повномасштабної війни знову повернувся до війська, залишивши вдома дружину і 5-річного сина.
Олег Маркович навчався на кафедрі зовнішньоекономічної та митної діяльності, одержав диплом спеціаліста. По собі наш випускник залишив тільки світлі спогади, а викладачі досі згадують про нього як про дуже виховану, скромну і добродушну людину.
«Перед вступом на нашу кафедру він уже воював, пройшов Іловайський котел, важкі бої. Про пережите багато не розповідав, навпаки – був дуже спокійним, добродушним хлопцем, простим і легким у спілкуванні. Олег непогано навчався, виконував усі завдання. Знаю, що він успішно працював, пройшов шлях від продавця до керівника магазину.
Сьогодні всі ми сумуємо з приводу його загибелі і щиро співчуваємо його рідним і близьким. Неможливо повірити, що такі люди йдуть від нас…» – згадує викладач кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності Олександр Григор’єв.
Дружина загиблого Героя Віра Маркович у соціальній мережі «Фейсбук» написала:
«Ти був найкращий, найсміливіший, з класним почуттям гумору, красивий, з цікавими поглядами. Ти був особливий для мене! Ти завжди був лідером, директором! Все, що тобі подобалось робити, ти доводив до ідеалу. Коли ти вдруге пішов на війну і навчився літати на «пташках» – ти робив це досконало. Під тебе навіть посаду в батальйоні сформували, щоб ти міг вчити інших і вдосконалювати організацію! І ти це все робив, і в тебе все так круто виходило! І скільки у тебе було ще планів й ідей! Ти стільки зробив для нашої ПЕРЕМОГИ! Ти маєш стільки заслужених нагород, орден з рук Президента! Ми так пишаємося тобою! Ти Герой для всіх, хто тебе знає! Завжди будеш Героєм для Марка і для мене! Коли ти пішов воювати, я завжди була впевнена в нашій перемозі і в тому, що ти нас захистиш, а тепер я беззахисна перед цілим світом …Ти завжди казав, що помстишся за всіх мертвих побратимів, тепер твої побратими будуть воювати і мститимуться за тебе…
Я так багато хочу тобі сказати, але вже не можу… Серце розривається від того, що ми за тиждень мали побачитись у відпустці на твій день народження… ми так чекали на тебе… Як шкода, що Марко не зможе більше поїхати з татком на риболовлю… що ти не поведеш його в перший клас… не будеш йому другом, порадником у житті… Я ще не знаю, як з цим жити, але ми будемо сильні… Вірю, що ти з Богом і тобі добре. Ти віддав своє життя, але далі продовжуєш нас любити, а ми вічно і безмежно любитимемо тебе!
Спочивай з Богом, коханий чоловік і найкращий тато…»
За повідомленням Львівської міської ради, після завершення навчання Олег Маркович проходив службу у внутрішніх військах МВС в Одесі. У мирний час працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Фокстрот». Пройшов професійний шлях від продавця до директора магазину, неодноразово здобував звання «Найкращий працівник та керівник». Упродовж 2014–2015 років виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації разом із побратимами повернувся до лав 80-ї бригади. Боровся з окупантами на території Миколаївської, Херсонської, Харківської та Донецької областей. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За військову службу Україні» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
В Олега Марковича залишилися батьки, дружина, 5-літній син і сестра. Попрощалися з військовослужбовцем у Гарнізонному храмі, а поховали Героя на Личаківському кладовищі.
Вічна пам’ять Герою! Вічна слава всім українським захисникам!
