Він народився вже в незалежній Україні й віддав своє життя, щоб цю незалежність зберегти. Маркіян Нагорнюк – талановитий архітектор, відданий побратим та відважний боєць – загинув у жорстоких боях на Донеччині, захищаючи «трасу життя» Бахмут – Лисичанськ. У п’ятницю, 3 червня, з ним попрощалися у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку, а поховали військовослужбовця на Алеї Героїв в с. Гаразджа.
Маркіян Нагорнюк із позивним Архітектор навчався на кафедрі дизайну архітектурного середовища Львівської політехніки. Після закінчення університету працював у провідних архітектурних компаніях. Куратор групи, у якій навчався Маркіян, згадує про хлопця як про доброзичливого студента та зазначає, що він був фаховий архітектор і надійна людина.
– Маркіян Нагорнюк закінчив навчання 2014 року. Він був активний, відкритий, комунікабельний хлопець, навчався на кафедрі дизайну архітектурного середовища. Працював після навчання на серйозних фірмах – це свідчення того, що був він фаховий архітектор і проявив себе дуже професійно. Зі спогадів друзів я чув, що він був активний, завжди готовий допомогти, дуже любив подорожувати. З перших днів війни Маркіян пішов у військо, а це багато про що свідчить, – розповідає Ігор Копиляк, куратор групи, старший викладач кафедри ДАС.
Наш випускник обороняв країну в складі 14-ї окремої механізованої бригади, яка від перших днів війни стояла на захисті столиці. Після цього три місяці захищав Житомирщину, Херсонщину, Харківщину, Луганщину, свій останній бій прийняв на Донеччині. У соцмережах спогадами про відважного героя діляться його близькі. Вони зазначають, що Маркіян ніколи не скаржився родині на важкі воєнні випробування, а навпаки – будував великі плани на майбутнє, багато мріяв та дуже хотів жити.
– У центрі Херсона мріяв запроєктувати унікальну будівлю. Був надзвичайно захоплений красою природи Харківщини. Планував у Харкові оселитися й разом із коханою збудувати там школу. Маркіян у війську був неофіційно парамедиком. Надавав медичну допомогу побратимам під час боїв: накладав турнікети, зупиняв кров, знеболював уколом. Допомагав евакуйовувати поранених із поля бою. Вчився надавати першу медичну допомогу за кілька тижнів до початку великої війни. Хотів бути корисним. Маркіян тепло говорив про товаришів-побратимів і високо цінував свого ротного. І хоч за фахом він архітектор, та ще мріяв бути й конструктором літаків, пожежником, вивчав програмування, був із того покоління, яке не сприймає російської мови. Любив читати книжки. Вже коли воював, ми замість нього отримували посилку з книгарні. Грав на гітарі, любив мистецтво й історію. Бігав, плавав, катався на велику, акройожив, був гарний, щасливий, піклувався про своє здоров’я й мав купу планів, – написала про Маркіяна на своїй фейсбук-сторінці Мирослава Балог.
У Маркіяна Нагорнюка залишилося чимало нездійснених проєктів, бо за 29 років неможливо встигнути все. Але цілком реально показати взірець гідного життя, до якого всі ми маємо прагнути.
Вічна слава нашому випускникові! Вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за українську перемогу!
