Викладачі та студенти кафедри залізничного транспорту Інституту механічної інженерії та транспорту Національного університету «Львівська політехніка» відвідали Варшаву в межах програми «Залізничний шлях України до ЄС».
Завідувачка кафедри Олена Баль, доцент Ярослав Болжеларський та студенти магістерської програми «Функціональна безпека залізничного транспорту» мали змогу ознайомитися з передовими європейськими практиками у сфері залізничного транспорту. Зокрема — вивчити підходи до сертифікації, систем управління безпекою, лібералізації ринку перевезень і реалізації інфраструктурних проєктів. У межах візиту делегація Львівської політехніки відвідала низку провідних польських залізничних університетів, де мала можливість перейняти досвід європейських освітніх і наукових інституцій.
Ми поспілкувалися із завідувачкою кафедри залізничного транспорту Оленою Баль, щоб дізнатися, як саме проходив візит, які враження він залишив і чи вдалося привезти з Польщі щось справді цінне.
— Пані Олено, які основні цілі навчального візиту до Варшави ви ставили перед собою й викладачами та студентами кафедри?
— Насамперед це ознайомлення з практичними механізмами впровадження європейських стандартів у сфері залізничного транспорту. Для викладачів і студентів було важливо побачити, як у країні ЄС, що успішно пройшла шлях євроінтеграції, функціонують ці процеси. Були продемонстровані система регулювання ринку залізничних перевезень, управління безпекою та державного нагляду за нею, процедура сертифікації продукції та послуг у сфері залізничного транспорту, система підготовки та кваліфікації машиністів, а також технічна й дослідницька інфраструктура. Це не просто теорія, а конкретні робочі приклади, які ми можемо порівняти з нашими підходами й адаптувати у майбутньому.
— Які польські інституції справили найбільше враження?
— Безперечно, сильне враження справили всі три установи, але особливо — Управління залізничного транспорту Польщі (UTK). Викладачі та студенти мали змогу докладно ознайомитися з діяльністю Центру екзаменування і моніторингу машиністів, зокрема з процесами підготовки, тестування, кваліфікації та електронного реєстру машиністів, які представив директор Центру пан Вацлав Чарнота.
Надзвичайно цінним був досвід функціонування лібералізованого ринку перевезень, який представила директорка Департаменту ринкового нагляду пані Аліція Козловська. Було показано, як Польща після вступу до ЄС забезпечила рівний доступ до інфраструктури, відокремила управління інфраструктурою від операційної діяльності та гарантувала незалежність регулятора.
Також вразила система державного нагляду за безпекою, яку презентував заступник директора Департаменту планування та нагляду пан Адам Кубічек. Він поділився практиками аналітичного моніторингу ризиків, профілактики та розвитку культури безпеки через освіту й комунікацію з ринком. Цей досвід є надзвичайно корисним для адаптації української залізничної системи до вимог ЄС.
Марек Павлік і Валерій Кузнєцов представили Інститут залізничного транспорту та його участь у європейських проєктах. Ян Сюдецький ознайомив із сертифікаційним центром, що відповідає вимогам TSI. Лукаш Антолік розповів про лабораторію матеріалознавчих і безпекових досліджень. Яцек Кукульський показав лабораторію для випробувань рухомого складу. Ці наукові та сертифікаційні потужності — приклад сучасного підходу до оцінки відповідності в ЄС, що може бути застосований в Україні для розвитку системи сертифікації та випробувань.
Третьою інституцією був Центр транспортних європейських проєктів (CUPT). Візит до CUPT дав змогу зрозуміти цикл реалізації інфраструктурних проєктів, а також вивчити підтримку інституцій і практики співпраці з ЄС. Пані Йоанна Лех підкреслила готовність CUPT до співпраці з українськими партнерами, а експерти Центру поділилися досвідом інституційної підтримки, евалуації проєктної документації, а також принципом сталого розвитку та екологічними вимогами у межах ініціативи «Коридори Солідарності».
Окрему увагу надано ініціативам, фінансованим за програмою CEF, та їхньому значенню для поліпшення логістичних маршрутів між Україною і ЄС. Крім того, доцент кафедри залізничного транспорту Львівської політехніки Ярослав Болжеларський презентував діяльність університету у сфері інфраструктурних проєктів, що стало важливим кроком у побудові контактів із польськими партнерами. У підсумку кожна з трьох установ продемонструвала унікальний і надзвичайно цінний для України досвід: UTK — як регулятор, IK — як науково-сертифікаційна установа, CUPT — як координатор великих інфраструктурних ініціатив.
— Чи були європейські практики, які відрізняються від українських?
— Так, зокрема, підхід до незалежного державного нагляду за безпекою у Польщі — це не лише перевірки, а й глибокий аналітичний моніторинг ризиків, превентивна діяльність, публічна комунікація з ринком. Також відчутна інституційна сталість — органи, як UTK чи CUPT, мають чітко визначені повноваження, кадрову стабільність і сталі інструменти роботи, що базуються на європейському праві.
— Чи планує кафедра впроваджувати елементи побачених практик у навчальні програми?
— Так, безумовно. Вже сьогодні ми інтегруємо побачене у зміст освітніх компонентів. Зазначу, що освітньо-професійна програма «Функціональна безпека залізничного транспорту» — нова для Львівської політехніки. У 2024 році вона успішно пройшла ліцензування як програма з додатковим регулюванням, і того ж року ми провели перший набір — 58 студентів.
Програма створена на основі європейських підходів до підготовки фахівців для сектору залізничного транспорту та вже містить ключові елементи європейської залізничної системи: оцінку відповідності, безпеку, сертифікацію, ризик-менеджмент, взаємодію підсистем відповідно до вимог TSI. Однак здобутий під час візиту досвід дає нам змогу глибше адаптувати методики викладання, актуалізувати зміст курсів, зокрема із системи управління безпекою на залізничному транспорті, інжинірингу криз і ризиків транспортних послуг, проєктування та модернізації об’єктів залізничного транспорту.
Також ми вже маємо позитивний досвід залучення європейських експертів, а саме 16–17 червня 2025 року для магістрів відбулися лекції гостьового лектора з Польщі — представника органу із сертифікації залізничного транспорту. Маємо намір продовжувати цю практику: запрошувати фахівців із країн ЄС до гостьового викладання, а також розглядати можливість спільних дисциплін і тренінгів.
— Чи передбачено у майбутньому спільні проєкти або стажування?
— Так, уже маємо конкретні плани продовження співпраці. Зокрема, отримали запрошення для викладачів та студентів пройти стажування в TÜV Rheinland Polska — одному з провідних органів сертифікації в Європі у сфері залізничного транспорту. Це відкриває великі можливості для набуття практичного досвіду з оцінки відповідності, випробувань і технічного нагляду за європейськими стандартами.
Крім того, плануємо розширити співпрацю з Фондом розвитку громадських організацій «Західноукраїнський ресурсний центр» (ФРГО «ЗУРЦ»), з яким реалізовано цей навчальний візит. У пріоритеті — розроблення та реалізація спільних проєктів, спрямованих на підтримку євроінтеграції українського залізничного сектору.
— За вашими спостереженнями, який вплив мала поїздка до Варшави на професійне бачення, амбіції та мотивацію магістрів?
— Це був потужний поштовх. Студенти побачили, як їхня майбутня професія представлена в європейському контексті. Вони мали змогу не лише спостерігати, а й взаємодіяти з польськими фахівцями, працювати на тренажерах. З’явилося розуміння, що інтеграція до ЄС — це конкретні кроки, до яких кожен із них може бути дотичним.
— Чи впливає війна на можливості розвитку вашої співпраці?
— Звичайно, є певні логістичні та фінансові обмеження. Але парадоксально, що саме війна посилила підтримку з боку європейських партнерів і пришвидшила нашу інтеграцію. Польські колеги розуміють важливість розвитку української інфраструктури для спільної безпеки та стабільності в регіоні.
— Які висновки ви зробили для себе як керівниця кафедри після цієї поїздки?
— Передусім це підтвердження правильності вектору розвитку: ми маємо будувати системну співпрацю з європейськими науковими та експертними інституціями. А ще — важливість інтеграції студентів у ці процеси, адже саме вони формуватимуть майбутнє українського залізничного транспорту.
— Чи плануєте проведення таких навчальних візитів у майбутньому?
— Так, ми вже працюємо над продовженням проєкту і плануємо візити до країн ЄС наступного року. Основна мета — закріпити сталі академічні та професійні зв’язки для підготовки фахівців нового покоління.
До інтерв’ю ми також запросили студентку Наталію Борис, яка охоче поділилася тим, як проходила її «практика».
— Наталю, що вас мотивувало взяти участь у проєкті «Залізничний шлях України до ЄС»?
— Я працюю на залізниці та паралельно навчаюся в магістратурі Львівської політехніки на кафедрі залізничного транспорту. Тому для мене цей проєкт став унікальною можливістю побачити, як насправді функціонують ті процеси, про які ми дізнаємося під час навчання. Побачити на власні очі те, що ми вивчаємо на лекціях, — надзвичайно цікаво й важливо. Це дало змогу поєднати теорію з практикою.
— Що вас найбільше вразило під час візиту до польських залізничних інституцій?
— Загалом мене вразив високий рівень прозорості й системності в організації всієї галузі. Особливо запам’ятався наш візит до Центру управління залізничним транспортом, де розташований Центр екзаменування машиністів. Це сучасна установа, в якій не лише проводять підготовку локомотивних бригад, а й організовують їх сертифікацію. Вразило, що там зовсім усунутий людський фактор — усе автоматизовано, контроль незалежний, використовують сучасні тренажери. Це справді ефективний і прогресивний підхід до навчання та перевірки знань.
— Як вас сприймали представники польських інституцій?
— Нас зустрічали дуже відкрито і з повагою. Відчувалося щире зацікавлення у партнерстві з українською стороною. Навіть більше, було видно, що вони не лише готові ділитися досвідом, а й самі зацікавлені у двосторонньому обміні. Ми мали змогу ставити багато запитань — і на кожне одержували ґрунтовні, розгорнуті відповіді.
— Які моменти чи приклади з європейської практики запам’яталися найбільше?
— Найбільше мені запам’яталося спілкування з молодими польськими фахівцями. Вони дуже активно залучені до процесів змін і, що важливо, демонструють ентузіазм та ініціативу. Мене надихають їхній підхід до роботи, відкритість до нового й готовність впроваджувати інновації у своїй сфері.
— Чи були знання або навички, здобуті під час візиту, які ви вважаєте найціннішими для себе як майбутнього фахівця?
— Так, поза сумнівом. Особливо корисними для мене стали навички, пов’язані з аналізом ризиків, роботою з європейськими стандартами, зокрема технічними специфікаціями та вимогами інтероперабельності. Також справило враження, як у Польщі ефективно співпрацюють між собою різні структури — державні й приватні. Цей досвід вважаю надзвичайно цінним.
— Як плануєте застосувати побачене на практиці в Україні?
— Я вже працюю на залізничній станції, тож маю змогу впроваджувати нові підходи безпосередньо в робочому процесі. Зокрема, планую орієнтуватися на сучасні стандарти щодо безпеки інфраструктури та організації роботи станцій. У нас є низка проблем, які потребують вирішення, і досвід, побачений у Польщі, може стати хорошим орієнтиром. Звичайно, важливо адаптувати ці рішення до українських реалій. Думаю, після завершення війни впровадження таких змін стане більш реальним і масштабним.
— Чи виникло бажання пройти стажування і працювати саме за кордоном у своїй сфері?
— Якщо відверто, працювати за кордоном я не планую — хочу залишатися в Україні. Але пройти стажування — хороша ідея. Це чудовий шанс здобути нові знання, перейняти передовий досвід і потім застосувати його вдома.
— Спираючись на умови, які ви вже бачили у Польщі, як би ви порівняли їх з українськими?
— Найперше мене вразив рівень цифровізації польської залізниці. Там це вже звична практика, а в нас у цій сфері ще багато застарілих рішень і техніки. Нам ще тільки належить пройти цей шлях. Попереду — велика робота з оновлення інфраструктури, і такі поїздки дають хороший орієнтир, куди рухатися.
