Коли історія стає сучасністю? Коли історична постать сьогодні ще злободенніша, ніж у пору свого фізичного буття на землі. Таким є Тарас Шевченко. Постать виняткова, незамінна, неосяжна. Його поезію студенти беруть на уста, як слово батька, що провадить, і як чоловіка, що надихає і пориває бути собою – окремішнім і гордим… Його максими «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», «борітеся – поборете», «у чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі», «і вражою злою кровʼю волю окропіте» та ін. – є крицею в нашому національному світогляді. Саме тому Шевченкова магія не покидає українців, попри товщу часу, попри тривалість окупації нашого краю, попри голодомори, репресії і терори, попри вимитість українських смислів із нашої теперішньої держави. До нього внутрішньо рве і несе, кличе і тягне. Саме про це свідчить його поезія з уст та сердець наших студентів.
9 березня, в День народин Тараса Шевченка з ініціативи катедри української мови було організовано Шевченківські читання. Студенти Львівської політехніки презентували свої відеороботи, в яких декламували поезії Тараса Григоровича.
У заході взяли участь студенти Інституту гуманітарних і соціальних наук (групи МВ-15, СЗ-11, СР-12), Інституту компʼютерних наук та інформаційних технологій (групи ПЗ-12, КН-109), Інституту прикладної математики та фундаментальних наук (група МІ-11), Інституту права, психології та інноваційної освіти (групи ПВ-13, ПВ-29, ПВ-27).
Виступи студентів розміщено на сторінці катедри української мови в соціальних мережах.