16 вересня в актовій залі першого навчального корпусу Львівської політехніки відбулася зустріч студентів з українськими митцями. Провідна ідея зустрічі: мистецтво — це теж опір проти російської агресії. Тут зібралися небайдужа молодь, викладачі та всі зацікавлені. Традиційно подію розпочали хвилиною мовчання — щоб нагадати, завдяки кому ми зараз можемо проводити такі заходи.
Модерував зустріч активіст Станіслав Кушпітовський — директор компанії Zinteko, багаторічного партнера фестивалю «Червона рута». Запрошені гості — відомі українські художники та митці, які своїми творами й проєктами надихають на опір і боротьбу.
Андрій Єрмоленко — український художник, ілюстратор і дизайнер, артдиректор журналу «Український тиждень», лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, автор численних політичних і культурних плакатів, зокрема серії «Україна — це Європа». Його роботи не раз експонували за кордоном.
Михайло Скоп — український художник та ілюстратор, доктор філософії. Відомий своїми ілюстраціями до видань українських авторів і цифровими плакатами часів повномасштабного вторгнення, що розлетілися соцмережами по всьому світу. Також мав багато виставок і експозицій за кордоном, зокрема у Варшаві.
Мар’ян Пиріг — український митець, художник і музикант, засновник мистецької платформи «Пиріг і Батіг», яка популяризує український фольклор, кладучи його на музику. Відомий своїми перформансами та поєднанням музики, театру й візуального мистецтва. Учасник численних фестивалів сучасного мистецтва в Україні та за кордоном.
Після представлення та вступної частини розмова перейшла на серйознішу тему — гості говорили про те, як культура стає зброєю, навіть коли в руках не тримають нічого, крім пензля чи мікрофона. Митці наголошували: російська агресія намагається знищити не лише міста, а й саму ідентичність — і саме тому будь-який прояв українського мистецтва, від плаката чи настінного муралу до пісні, яку хтось слухає в навушниках, — уже є актом опору.
— У 1989 році молодь слухала російську попсу й думала, що це протест. А тоді вийшли українські музиканти — і просто зірвали сцену. Україна раптом почала слухати себе. Москва на це не звертала уваги, вона завжди ставилася до українців зверхньо: мовляв, що можуть ці «хахли». А ми взяли — і виграли культурну війну, — зазначив Андрій Єрмоленко.
Михайло Скоп, у свою чергу, наголосив, що плакат чи картина не потребують перекладу: ти просто бачиш і розумієш, про що це, що автор переживає, що хотів би передати. Навіть якщо ти живеш за кордоном і не знаєш української — це всім зрозуміла мова.
— У перші дні повномасштабного вторгнення я просто малював, щоб не зійти з розуму. А потім побачив, що ці роботи поширюють сотні людей. Писали: «Дякую, що намалював те, що я відчуваю», — згадує він.
Також митці зазначили, що секретна зброя нашого опору — українська мемологія та гуморологія. Доки ми сміємося — нас не перемогти.
Під час розмови гості не раз поверталися й до історії самого фестивалю «Червона рута» — як символу культурного пробудження України.
Перший фестиваль «Червона рута» відбувся у Чернівцях 1989 року. Він зруйнував монополію російськомовного контенту і вперше масово представив сучасну українську музику — рок, поп, шансон, реп — саме українською. Звідси вийшло багато нині відомих виконавців, зокрема Руслана, Тарас Чубай, Наталя Могилевська, гурт «Брати Гадюкіни» та інші. Фестиваль став стартовим майданчиком для десятків молодих артистів і досі надихає молодь та відкриває нові таланти.
— «Червона Рута» для мене — це про українізацію та культурну перемогу незалежної України. Багато митців, співаків мусили писати пісні українською мовою, аби взяти участь у фестивалі. Тобто навіть якщо ти був російськомовним — ти все одно співав українською, — зазначає Мар’ян Пиріг.
Зустріч з митцями — лише невелика частина фестивалю «Червона рута — 2025». Попереду ще цілий тиждень подій (17–21 вересня):
- Виступи понад 400 виконавців і гуртів;
- Лекції та дискусії з українськими дипломатами, відомими діячами та військовими;
- Кінопоказ;
- Виставки сучасного українського мистецтва,
а також багато інших цікавих подій.
