Студент третього курсу ІНЕМ Львівської політехніки Микола Драган торік здобув перше місце на Універсіаді Львівщини у ваговій категорії до 95 кг. Він зробив 137 разів поштовх гирями 24 кг упродовж 10 хвилин (особистий рекорд – 140 разів). І у ривку – 150 разів (рекорд – 203) гирями тієї ж ваги. На чемпіонаті України серед юнаків теж виборов перше місце.
– До того тричі брав участь в Універсіаді, позаторік був третім, оскільки перед тим хворів і не встиг як слід підготуватися. Загалом маю три перші місця й одне третє. Навіть коли ще не вчився в Політехніці, а у Вишнянському коледжі ЛНАУ (вивчав облік і аудит), грав за неї. Планував вступити до ЛДУФК, але в Політехніці ліпші умови для навчання і більше можливостей займатися спортом, зокрема гирьовим (у ЛДУФК нема ні команди з гирьового спорту, ні тренера), – розповідає Микола Драган. – Взагалі, зацікавився гирьовим спортом і почав ним займатися на першому курсі коледжу. Там моїм наставником була Ірина Сабадаш. На перших змаганнях між коледжами штовхав 24-ку приблизно шість разів, на других – 12, ривок спочатку – 60, потім – 80. І це здавалося мені великим досягненням. Потім були обласні змагання серед юнаків, де я здобув перше місце: штовхнув 61 раз 24-ку і в ривку її – приблизно 90 разів. Тоді відбувався відбір на чемпіонат України серед юнаків, а вже на чемпіонаті України відбувався відбір на чемпіонат світу серед юніорів. На чемпіонаті світу, який проходив у Німеччині, у ваговій категорії понад 85 кг я виборов перше місце. Оскільки мені було 17 років і я вперше був за кордоном, то мене все захоплювало. Місце проведення змагань відрізняється від наших: красиві спортзали, все гарно організовано. Тепер я останній рік юніор і змагання серйозніші, ніж раніше.
– Які змагання за останні три роки були найважливіші?
– Найважливіший для мене був чемпіонат України серед юніорів, який проходив торік у квітні в Житомирі. Там я посів п’яте місце. Проте, оскільки не налаштував себе психологічно, то не виконав майстра спорту України, планую виконати його цього року.
– Простежується постійний прогрес чи були спади?
– Спади відбуваються, коли нема часу тренуватися через навчання або хворобу. Але, загалом, є маленький прогрес щороку – стараюся не рівнятися ні на кого, а перевершувати себе.
– У чому полягає складність гирьового спорту, адже в інших видах, де є суперник, мусиш здолати його фізично й психологічно, а тут як?
– Найважче перебороти самого себе: сказати собі, що ти можеш, і вистояти всі десять хвилин. Має бути і фізична, і психологічна витривалість.
– Як її тренуєте?
– Вона з’являється з часом, коли звикаєш до навантажень. Чим більше змагань, тим ліпше для спортсмена. Вдома не тренуюся, бо маю гирі на 32 кг, а розминатися треба легшими. Тому всі тренування – в спортивному залі Політехніки. У мене є два тренери – майстер спорту з гирі, штанги і боксу Володимир Яким’як розписує плани тренувань, а Василь Світлик стежить за технікою виконання. Тренування розпочинається з розминки для розігріву всіх груп м’язів. Потім – поштовх або ривок гирями. Спочатку беру шістнадцятку, переходжу до важчої гирі – 24, а тоді – 32. Після тренувань гирями йдуть тренування на всі групи м’язів із штангою, нахили на тумбі, станова тяга, наприкінці – розтяжки. Це займає від 1,5 до 2,5 годин, тричі на тиждень. Пробував паралельно займатися плаванням, та заважко – не було часу для фізичного відновлення. Максимум, що можу робити додатково, це бігати. За два тижні до змагань тренування стають важчі й інтенсивніші, потім вони йдуть на спад. З харчових додатків вживаю вітаміни й амінокислоти, які продають у магазинах спортивного харчування. Стараюся харчуватися правильно: зранку – вівсянка, більше м’яса, увечері їм щось легке для травлення, уникаю фаст-фуду.
– Чому гирьовий спорт не надто популярний?
– Гирьовий вид спорту дуже дешевий – придбані гирі й хороший шкіряний пояс практично вічні. Для підтримки потрібні хіба магнезія і штангетки. Він виробляє фізичну витривалість, укріплює спину: скажімо, коли з друзями піднімаємося вгору сходами, то опісля серцебиття й дихання найшвидше відновлюється в мене. Друзі й батьки пишаються мною, хоч, з другого боку, шкодують, що мушу багато працювати. В моєму оточенні мало тих, хто займається спортом, тим більше гирьовим – на обласних змаганнях лише до 80 учасників. Гирьовий спорт не популярний, бо потребує великої роботи над собою. Він важкий психологічно, але зміцнює характер – у будь-яких ситуаціях ти йдеш до кінця.
