Менторсько-тьюторська історія Миколи Балюка розпочалася на першому курсі. Коли настав час складати індивідуальний план студента на наступний рік і виокремити для себе вибіркову навчальну дисципліну, Микола зупинився на основах менторства і тьюторства. Програма цілком нова. До блоку вибіркових дисциплін її запропонувала доцентка кафедри систем автоматизованого проєктування Наталія Бокла для вивчення у першому та другому семестрах 2024/25 навчального року. Ідею підтримали. Уже в першому семестрі поточного навчального року 44 студенти виявили бажання вивчати дисципліну. Перший випуск тьюторів відбувся наприкінці минулого року, найкращі з них отримали сертифікати. У другому семестрі кількість охочих навчатися за згаданою програмою збільшилася, і нині вибіркову дисципліну студіює 67 осіб.
Отже, перший досвід тьюторства студенти здобули. Практичні заняття вони відпрацьовували з першокурсниками різних інститутів — були їхніми помічниками.
— На практичних заняттях, — розповідає Наталія Бокла, — студенти працювали з реальними кейсами і студентами. Беручи на озброєння механізми тьюторської співпраці, які я їм надавала під час проведення лекцій та практичних занять, і використовуючи досвід, набутий під час тренінгів, тьютори активно вливалися в реальне життя своїх підопічних — ставали їхніми орієнтирами в розв’язанні проблем і практично виховували першокурсників. На завершення курсу менторства і тьюторства ми організували презентацію студентських проєктів. На представлення робіт запросили тьюторів разом з їхніми тьюті — і ще один крок вперед у діяльності Центру T&M.
Микола Балюк навчається за спеціальністю «прикладна математика» й обрав тьюті Філіпа Юрія, який студіює інженерію програмного забезпечення. Тем для спілкування та обговорення їм не доводилося брати з повітря — їх об’єднували спільні предмети розмови, а отже, спрацювалися.
— Перша зустріч-знайомство з тьюті, — розповідає Микола, — відбулася на зустрічі, організованій Центром тьюторства та менторства. Після цього ми домовилися про наступну зустріч у студентському просторі — у бібліотеці. Говорили про навчання, про життя студента, яким воно є. Юрій зізнався, що наразі невпевнено орієнтується на новому місці. Він не знає, де можна пообідати чи випити кави, де які спеціалізації тощо. Я згадав, що, відповідно до програми, найближчим часом відбудеться екскурсія, і запропонував йому долучитися до неї. Звідти й почалося моє справжнє тьюторство. Я відповідав на запитання, які цікавили Юрія, інформував про розташування тих чи інших інститутів, кафедр, навчальних і дослідницьких лабораторій. Оскільки ми з різних кафедр, але об’єднує нас математика, то я допомагав Юрієві з навчанням, радив, які ресурси краще використовувати.
— На твою думку, чим цікаве тьюторство?
— Тьютори допомагають першокурсникам адаптуватися до нового середовища та зорієнтуватися у величезному обсязі інформації, водночас самі вони здобувають досвід комунікації, розвивають у собі лідерство, вчаться розуміти потреби та переживання інших.
— Це твої розмірковування після студіювання основ тьюторства і менторства у першому семестрі поточного навчального року. А що саме тебе спонукало обрати цю програму?
— Першого досвіду опікуватися кимось і допомагати я набув, коли навчався в Івано-Франківському науковому фізико-технічному ліцеї. Мене обрали старостою групи, і я взяв на себе таку відповідальність, а згодом зрозумів, що без підтримки одне одного не обійтися. Свого часу мені теж допомагали старшокурсники. Коли я дізнався, що серед вибіркових навчальних дисциплін є основи тьюторства і менторства, вирішив у цьому напрямі розвиватися далі. Тьюторство накладає на студента більшу відповідальність, навчає вміння приймати рішення, спонукає думати.
— Тобі часто в житті допомагали?
— Були моменти, коли я потребував допомоги в навчанні і приймав її. На першому курсі я дослухався до порад старшокурсників. А тепер відчуваю, що можу в чомусь допомагати іншим.
— А ти користувався підтримкою тьютора?
— Ні. Не судилося бути тьюті. Шукав відповіді на свої запитання сам. Іноді просив поради у старшокурсників.
— З якими результатами ти закінчив перший семестр основ тьюторства і менторства?
— З результатом сто балів. Отримав сертифікат про успішне завершення навчального курсу «Основи менторства та тьюторства» з оцінкою «відмінно» (100 балів): 3 ECTS кредити (90 годин) та участь у програмі «Тьюторство для студентів-першокурсників» у межах проєкту ЄС Erasmus+ 101082696 — PROMENT «Сприяння професійній освіті та активній участі студентів через становлення комплексної системи менторства та тьюторства у ЗВО».
— Що тебе підштовхнуло йти в цьому напрямі далі?
— Маю стимул. Минулий семестр я закінчив з кращими результатами, ніж попередні. Отримую стипендію. Мої результати продиктовані додатковою відповідальністю перед тьюті, з яким я працював. Коли хочеш давати поради іншим і ділитися з ними знаннями, треба знати більше. Щоб ефективно допомагати Юрієві в навчанні, зокрема з основами програмування та математичним аналізом, мені самому доводилося вдосконалювати свої знання та заглиблюватися в матеріал. Мій тьюті потребував цього.
До нашої розмови долучається доцентка кафедри САП Наталія Бокла.
— Програми менторства і тьюторства пов’язані між собою, — розповідає Наталія Іванівна. — У процесі викладання дисципліни студенти ознайомилися з усіма дванадцятьма програмами. У першому семестрі були розглянуті дві схеми — для внутрішньо переміщених осіб і професійне менторство, яке включало у програму дисципліни на будь-яку тему. Програма тьюторство для студентів-першокурсників також розглядатиметься у поточному семестрі. Студенти, які успішно пройшли навчання з обраної дисципліни, можуть реалізувати себе в ролі тьюторів, а також увійти у професійне менторство і мати свого ментора. Для цього потрібна ідея і мотивація. Наставник повинен знати для чого, він потрібен студентові: для комунікації, бо іноді нема з ким поспілкуватися, для впровадження якоїсь ідеї чи для професійного розвитку.
Історія Миколи Балюка є якраз тим прикладом, що показує, як працює зворотний зв'язок.
— Досвід, якого я набув під час вивчення основ менторства і тьюторства, — розповідає Микола, — спонукає мене не зупинятися на досягнутому.
— Ти брав участь у конкурсі на найкращу менторську історію. Яка була твоя історія?
— На кафедрі студентам запропонували менторську співпрацю з ІТ-компанією. Оскільки моя вибіркова дисципліна стосувалася менторства і тьюторства, то, закінчуючи перший семестр, я вже розумів, що це таке. Так я вчепився за цю пропозицію, тим паче, що навчаюся на прикладній математиці, програмую, і хто, як не досвідчений ментор з підприємства, може мені допомогти розвиватися.
— Сумнівів не виникало?
— Якась частинка сумнівів завжди присутня під час вибору, але переважило те, що робота у співпраці з ментором дає можливість більшого професійного розвитку, адже студент працює над конкретним завданням.
— Як відбувається така співпраця?
— У нас створені команди однодумців по чотири-шість осіб за принципом: кому з ким комфортно працювати.
— Командна робота — це ок?
— У команді ти набираєшся сміливості озвучувати свої думки, вчишся комунікувати, слухати інших, що іноді буває складно. Можна працювати з ментором тет-а-тет і обговорювати з ним власне свої потреби, а в командному менторстві треба вміти об’єднати в одній темі потреби кожного. Тому менті виконують свої завдання під пильним наглядом ментора.
— Яким результатом має закінчитися тема вашої менторської групи?
— Завдання — створити платформу, де користувачі можуть ділитися своїми враженнями від перегляду фільмів і серіалів. Закінчиться програма презентацією в компанії SoftServe. Переможець матиме можливість стажуватися в компанії. Але навіть учасник групи, який посів останнє місце, може впроваджувати цей продукт.
Конкурс на найкращу менторську історію, який ініціював Центр T&M, показав, що таких історій студенти мають чимало. Тим часом переможці конкурсу — Микола Балюк і Галина Федьків, студентка другого курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти, кафедри теоретичної та практичної психології, — одержали можливість, як нагороду за свої досягнення, взяти участь у міжнародному семінарі Workshop on Piloting Experience Exchange в Ужгороді, присвяченому обміну досвідом у сфері тьюторства та менторства, де вони поділилися з однодумцями своїми історіями, поспілкувалися зі студентами інших університетів-партнерів і достойно представили світові Львівську політехніку. «Я пишаюся своїми студентами”, — підсумовуючи розмову, додала доцентка кафедри САП Наталія Бокла.
