Музей історії Львівської політехніки входить до Асоціації музеїв технічного профілю і, як один з найкращих технічних музеїв, представлений на Музейному порталі.
Політехніка – в музейних експонатах
Музейна експозиція в основному побудована на матеріалах Державного архіву Львівської області та Центрального державного історичного архіву України у Львові. Найстарішим архівним документом є Свідоцтво Технічної академії про блискуче складений іспит із англійської мови, видане 1858 р. Г. Комарницькому. Цікаві документи виявлено також в архіві Львівської політехніки. Один із таких (особова справа Д. Ленгауера) архів надав нам у тимчасову експозицію. Деякий ілюстративний матеріал позичили в Історичному музеї Львова. З Національної бібліотеки ім. Оссолінських (Польща) отримали матеріал про перебування в Політехніці у 1880 р. цісаря Австрійської імперії Франца Йосифа І. Деякі пам’ятки отримали від шанувальників Політехніки, як ось матрикули колишнього студента, а згодом – професора В. Ауліха (1907, 1911). Їх подарувала музею У. Єдлінська – родичка професора. Дещо пізніше придбали матрикул (залікову книжку студента відділу архітектури, 1894 р.) часів ректорства Ю. Захарієвича. Рідкісний експонат – прототип калькулятора, який зробив із паперу та запатентував у Варшаві наш випускник Роман Кордуба, подарувала музею пані Адріана Огорчак.
Своєрідним доповненням основної експозиції є різноманітні прилади, зокрема: достовірна копія першої у світі гасової лампи, створеної у Львові у 1853 р. (оригінал не зберігся); годинник початку ХІХ ст. фірми Deutsche Uhrmacherschule; морський хронометр відомої швейцарської фірми Ulysse Nardin, призначений для визначення точного часу за координатами корабля; перший персональний комп’ютер ПК-1 «Львів», сконструйований на кафедрі електронних обчислювальних машин (1988 р.); макет навчальних корпусів та території Політехніки.
Роман Пастух із Дрогобича подарував музеєві свою книжку «Родинний архів Степана Бандери» (цікаво, що більшість архівних матеріалів знайшли майстри під час ремонту церкви в с. Тростянець Долинського району на Івано-Франківщині, де батько Бандери о. Андрій був парохом, врятували їх і передали нашому музеєві).
На жаль, і досі невідомі благодійники, які передали нам наукову публікацію про мостобудування професора С. Брили, надруковану японською мовою (вона була представлена в Токіо на з’їзді інженерів 1928 р.). У ній є його креслення першого в Європі зварного дорожнього моста на р. Слудва під Ловічем (Польща).
За сприяння проректора з економічних питань А. Мороза придбали альбом, присвячений відомому професору Політехніки та будівничому І. Левинському. В ньому є цікавий портрет архітектора, який виконав 1916 р. художник Ф. Красицький – онук (за сестрою) Т. Г. Шевченка.
На мою думку, експозицію могла б органічно доповнити копія відомої пластичної панорами Львова, якби таку створили політехніки. Її оригінал, авторства архітектора професора Політехніки Януша Вітвіцького, свого часу був у Львові у т. зв. будинку Пір Року. 1946 р. його вивезли й експонують у Вроцлаві.
До слова, Політехніка ще до Другої світової війни мала кільканадцять музейних колекцій, які до нашого часу не дійшли, бо у 1944 р. (іноді навіть на відкритих платформах) культурні цінності зі Львова вивозили на Захід.
Що про нас пишуть
Наприкінці серпня 2002 р. перший відвідувач музею Т. Штігер зробив запис у Книзі відгуків: «Справді гарна виставка. Чітка структурованість якнайкраще представляє історію Львівської політехніки, проблеми розвитку її під різними режимами, та закладає основи вибору перспектив. Вважаю необхідним опублікування ґрунтовного історичного дослідження (монографії) на цю тему». А ось інший запис: «Я наполігаю (так в тексті) на створенні сайту в інтернеті «Музей історії Політехніки» для вдобства. Дуже хочеться Вдома з друзями переглядати та Вивчати документи та інше. Студент В. В. Сергеєв, гр. ААГ-42». Здається нашому студентові пощастило із вишем, але не з вчителькою української мови в середній школі.
«Далеко не всі університети та інститути можуть похвалитися наявністю такого музею», – записав Д. Бібик, викладач Харківського авіаційного інституту. Випускниця Львівської політехніки (1977) Т. Климович зазначила: «Побувавши в різних країнах і повернувшись в «рідні пенати», починаєш ще більше шанувати нашу історію». Л. С. Головко з Києва відзначив: «…Прослухавши і побачивши все представлене в музеї, зрозумів, що таке національна і наукова еліта, відкрита світові». А науковий співробітник Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубно П. Курілкин хотів би, щоб «Музей та університет продовжували залишатись одним з найкращих не лише в Європі, а й світі». Тексти деяких відгуків, на жаль, непрочитані, бо написані іноземними мовами.
